Базар — електричка

Щоранку «продуктово-пасажирськими» приміськими та регіональними поїздами жителі передмість везуть на базари мегаполісів овочі, фрукти, молоко, м’ясо, сало... Візками та ящиками заповнюються багажні полиці, проходи та тамбури рухомого складу, що може створювати додаткову небезпеку при позаштатних ситуаціях. Про дві пожежі, які сталися в серпні, та їх причини ми дізнавались у заступника начальника Департаменту приміських пасажирських перевезень ПАТ «Укрзалізниця» Сергія ХРАПАТОГО.

За кілька метрів від станції

Так 26 серпня в регіональному поїзді № 828 (електропоїзд ЕР-9е № 630 у складі 10 вагонів) сполученням Жмеринка—Київ (регіональна філія «Південно-Західна залізниця») виникла пожежа. Буквально відразу, після двохвилинної зупинки на станції Кожанка, пасажири та провідник вагона № 63001 почули хлопок у другому тамбурі (закритому для посадки та висадки), який, всупереч нормативним інструкціям, був вщент захаращений тарою з продуктами. А через секунду вже палахкотів вогонь, до того ж полум’я швидко перекинулося на сусідній вагон № 59006. Одразу по внутрішньому зв’язку про пожежу було повідомлено машиністу. Він застосував екстрене гальмування (на 937 км перед вихідним сигналом світлофора) і доповів по радіозв’язку черговому по станції.

Людей евакуювали, постраждалих немає. А от вогонь майже годину гасили пожежні машина ДПРЧ-30 і потяг станції Фастів І.

Про найбільш імовірну причину загорання Сергій Борисович сказав: «Пожежа в тамбурі може статися через несправність електропроводки, проте в такому випадку подія відбувається за таким сценарієм. Спочатку з’являється запах горілої ізоляції, потім спостерігається задимлення, та лише після цього може відбутися загорання з відкритим вогнем. Тоді як у поїзді № 828 через секунду після хлопка полум’я побігло по стінах і стелі. Тому найбільш вірогідно, що каталізатором став якийсь сторонній і легкозаймистий предмет. Встановити причину загорання допоможе кримінологічна та пожежна експертизи».

Тут треба додати, що залізничники постійно попереджають пасажирів в оголошеннях по гучномовному зв’язку на вокзалах та у рухомому складі про неприпустимість перевезення вибухових і легкозаймистих речовин. Однак провідники не мають повноважень перевіряти вміст ручної поклажі. Хоча ще декілька років тому, до реформування правоохоронних органів, контроль у приміських поїздах здійснювали співробітники лінійної міліції, а тепер залізниця залишилася з проблемою, як-то кажуть, один на один. Звичайно, залізничники неодноразово зверталися до Національної поліції України щодо супроводження приміських поїздів їхніми працівниками, але на сьогодні питання лишається невизначеним.

Що ж до провідників, то їхній обов’язок — запобігти можливому безквиткову проїзду та неоплаченому перевезенню надлишку ручної поклажі. До речі, ручна поклажа не оплачується, якщо її вага не більше 36 кг та розмір (за сумою трьох вимірів: довжини, ширини і висоти) не перевищує 200 см.

Обставини з’ясовуються

Ще один випадок загорання стався 25 серпня. Поїзд № 6580 сполученням Королево—Тересва обслуговував дизель-поїзд Д1-563 (у складі чотирьох вагонів) приписки ВП «Моторвагонне депо Королево» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». Після відправлення з платформи Сокирниця (перегону Хуст—Буштино) помічник машиніста при огляді рухомого складу заднього моторного вагона виявив сильне задимлення в районі коробки передач та турбоповітродувки. По міжкабінному зв’язку він подав команду «сигнал зупинки».

Також було поінформовано чергового по депо приписки та прийнято рішення про відчеплення вагона 563-3, після цього потяг був відведений на безпечне місце. Зазначимо, що за допомогою наявних засобів пожежогасіння (шести вогнегасників і установки пінного пожежогасіння в дизельному приміщенні) локомотивній бригаді не вдалося ліквідувати пожежу. Пасажири не постраждали і були швидко евакуйовані, адже це було ввечері і населеність приміського становила 60 осіб, до того ж було небагато багажу.

Ймовірна причина — технічна несправність гідромеханічної коробки передач. Не виняток, що будуть зауваження щодо ремонту. Треба зазначити, що цьому дизель-поїзду на момент пожежі виповнилося 42 роки.

Проінспектувати, як у часи пік доїхати приміськими поїздами до мегаполісів, а також з’ясувати спеціалізацію продуктових напрямків вирішили кореспонденти газети «Магістраль». Наш десант висадився в передмісті та вирушив до Києва, Львова, Харкова та Одеси.

Регіональна філія «Львівська залізниця» здійснює приміські пасажирські перевезення у семи областях Західної України. До Львова прибуває та відправляється найбільша кількість приміських дизель- та електропоїздів — аж 42. Салони ранкових та вечірніх потягів населені на 100 % (причому не тільки пасажирами, а і їхнім багажем). Так якщо більшість пасажирів Мостиського напрямку працюють у Львові, то на інших маршрутах чимало сільських бізнесменів, які везуть на ринок різну продукцію. Наприклад, із Сянківського та Сокальського транспортується городина та молочна продукція, а із Ходорівського — м’ясопродукти. Відтак багаж займає добрячу частину салонів вагонів і тамбурів, адже важелезні торби та мішки літні люди не можуть поставити на полиці. Чимало поклажі перевозять із Закарпаття пасажири ромської національності, які торгують картоплею. Двоє людей можуть везти до 20 мішків, причому у потягах підвищеного комфорту. Та одним з найбільш пожежонебезпечних періодів є час перед зимовими святами. За три тижні перед Новим Роком та Різдвом основним вантажем у потягах є хвойні дерева. Усі Сянківські та Мостиські електрички практично заповнені ялинками, ялицями та соснами. Вони не поміщаються на полицях, а тому пасажири їх кладуть і під сидіннями, де розміщено електроопалення. Тож є вірогідність, що хвойне дерево може спалахнути.

Вагу взято

Населеність 11 дизель-поїздів і 58 електропоїздів регіональної філії «Південна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» вранці та ввечері становить 100 %. Адже пасажиропотік суттєво поповнюють ще дві категорії трудящих. Перша — люди з торбами та мішками, які із сіл везуть їстівний товар на продаж до Харкова. До речі, саме з огляду на поклажу в народі такі приміські поїзди стали називати «овочевими». Приміром, редиска та огірки найсмачніші у продавців з напрямку Гракове—Лосеве, бо цей край славиться добрими врожаями баштанних культур та коренеплодів. А от молоко, сир і сметану пропонують господині, як їдуть з Краснограду. М’ясну й молочну продукцію везуть приміським поїздом Смородине—Харків. Друга категорія — це дрібні підприємці з районних містечок і сіл. Вони також засобом для перевезення придбаного для перепродажу на одному з найбільших базарів Слобожанщини — ринку Барабашово у Харкові — краму обирають сталеву магістраль. Господарські та побутові товари: одяг, взуття, будматеріали — перевозять пасажири електропоїздів, які відправляються післяобідньої пори з Харкова до станцій Ізюм, Золочів, а також Смородине (відправленням зі станції Люботин).

Ласі рейси

У літній період до Одеси прибуває 21 пара приміських електропоїздів, з них чотири — з Вапнярки. Їх населеність на деяких дільницях сягає 100 %. Публіка у вагонах досить колоритна: одні їдуть на роботу, інші — на відпочинок, молодь — здобувати освіту... Окрема категорія — дрібні торговці. Це люди різного віку, для яких сталева магістраль — чи не єдиний спосіб виживання. Тож громадяни залізничним транспортом підвозять до базарів надлишки підсобної діяльності: переважно городину та дари садів, а ті, що не мають такої можливості, — щедроти лісів. Що є у габаритних торбах, можна зрозуміти по пахощах у вагонах. Вгадуються петрушка, черемша, лікарські трави. За ароматом упізнаються яблука з домашніх садів. Восени до сезонних фруктів, овочів та різнотрав’я додаються волоські та лісові горіхи, гриби (сушені, солоні, мариновані). Також підвозять саджанці дерев, що користуються попитом у міських жителів.

Завдання вижити

Приміськими поїздами регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» бухгалтер Людмила Шульгач їздить на роботу до столиці з Броварів багато років. «Переваги очевидні: дешевше за маршрутку, швидше, ніж на перекладних, а головне — курсують електрички за розкладом, тобто без запізнень. Хоча, крім переваг, є і негативні моменти: пасажирський рухомий склад використовується мешканцями сіл як товарні потяги. Мене не лякає натовп, я готова постояти… Проте зайти до вагона і перебувати у ньому просто фізично неможливо через мішки картоплі, ящики з фруктами, клунки, коробки та кравчучки, тобто крам, який пасажири ніжинського напрямку щоранку везуть на ринок. Тішить те, що їхати в режимі «склад на колесах» доводиться недовго — до 30 хв, а на Дарниці торговці виходять. Це той ще квест: усі починають тягати багаж, штовхаються та поспішають.

Малесенька бабуся може підняти такі торби, що позаздрив би й Вірастюк (прим. авт. — один із найсильніших людей світу). Є ще один незручний момент: я не можу нормально одягнутися, адже власники поклажі наступають на ноги, б’ють торбами ще й сваряться, мовляв, чому ти так вирядилася. Тому доводиться їздити у джинсах та кросівках».