Країна 22 січня святкує День соборності — день, коли українці Сходу та Заходу змогли возз’єднатися в єдину державу, навіть попри розбіжності у політичних поглядах. Століттями наш народ був поділений між Російською та Австро-Угорською імперіями. Все змінилося 1919 р.: на Софійській площі у Києві урочисто оголосили Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). До цієї важливої історичної події долучилась і залізниця.

Фастівський вагон «соборності» тепер експонується з раритетним локомотивом

 

Передвступні домовленості

 

День проголошення Злуки обрали свідомо. За рік до цих подій, 22 січня 1918-го, Центральна Рада прийняла ІV Універсал, яким закріплювалася повна незалежність УНР. Пізніше, 1 грудня 1918-го, відбудеться не менш важлива подія: на залізничну станцію Фастів прибудуть поїзд Директорії та Галицька делегація. Там укладуть «передвступний договір» про об’єднання двох частин України.

За цим столом штабного вагона, що нині розташований у Фастові, Петлюра та Винниченко поставили свої підписи на доленосному для України документі?

 

Чому саме Фастів? Це повітове місто було останньою великою залізничною станцією перед Києвом (столиця тоді перебувала під контролем Гетьманату Скоропадського). Також тут розташовувалися склади з боєприпасами. Люди потім скажуть: «Приїхали з двома вагонами, а поїхали з десятками (їх було 14—15)». Директорія у Фастові отримала велику підтримку продуктами, зброєю, одягом, а також грошима — 10 млн австрійських корон. Цікаво, що наразі на роль справжнього поновленого вагона Винниченка—Петлюри є два претенденти.

 

Фастівський кандидат

 

Станція Фастів розташована за годину їзди від Києва. Саме там розміщений перший музей-вагон. Як розповідає його директор Едуард Мондзелевський, вагон вони шукали за номерним знаком поїзда, що видно на фото. На цій світлині Симон Петлюра 29 серпня 1919 р. приїжджає до Фастова після звільнення міста від більшовиків. Звісно, можна припустити, що вагон вже інший. Але немає жодних відомостей про те, що він постраждав, а замінити просто так не могли, адже задоволення не з дешевих.

Старовинні ліхтарі — одна з окрас фастівського вагона-музею

 

У серпні 2001 р. на Кіровоградщині вдалося знайти вагон цієї ж серії. Він був у жахливому стані. Після ремонтних робіт куточок з мапою та столом відновили за фотографією. Тепер тут стоїть ідентичний світлині диван, два стільці 1919 р., стіл та висить відтворена мапа, повністю ідентична тій, що використовувала Директорія. Під час ремонту у вагоні знайшли тогочасні чорнильницю й тарілку (можливо, вони навіть були свідками тих подій). Раніше у вагоні також був телефон, який зберігся з 1919-го, але два роки тому його викрали.

Наразі фастівський музей має експонати, пов’язані не лише з підписанням договору, а й з історією міста та революції 1920-х років. У вагоні представлені форма керівника військового оркестру й австро-угорського українського січового стрільця, чергового по станції й австро-угорського начальника залізниці з картузом. Тут також є різні старовинні вуличні ліхтарі, телефон, настільна лампа 1920-х років та старі годинники, які збирали всім містом.

Минулого року, до 100-річного ювілею Акта Злуки, в музеї замінили муляж паровоза, що «тягнув» вагон, на справжній локомотив зразка початку XX ст.

 

Київський претендент

 

У столиці, на Центральному залізничному вокзалі, дислокується вагон-салон, який теж заявляє свої права на звання «того самого». Як розповів інженер І категорії відділу історичної спадщини залізниць України Департаменту корпоративної соціальної відповідальності АТ «Укрзалізниця» Микола Рубан, за непідтвердженими даними, він побудований на Верхньоволзькому заводі залізничних матеріалів у м. Твер (Росія) 1912 р. для забезпечення перевезень керівництва залізниці вищої ланки. Проте точну марку заводу-виробника ставлять під сумнів окремі знавці вітчизняної старовини.

Чи вгадаєте ви, який із кителів належав черговому по станції, а який — керівнику оркестру?

 

Зазначений рухомий склад належить до системи полонсо — пасажирський вагон із нижніми товстими металевими частинами кузова (5 мм), що зазвичай мають багато заклепок значного розміру. Це означало, що кулі стрілецької зброї тих часів його не проб’ють. Тож у народі такі вагони називали ще «броньованими», або «владикавказцями» (за назвою магістралі, де були вперше застосовані). Переважну більшість із них списали на початку 60-х років XX ст. Але деякі залишалися службовими для керівників залізниць до кінця 1980-х років. Нині вони стали експонатами низки залізничних музеїв країн СНД і Балтії.

Де оригінал, а де підробка, не можуть остаточно визначитися навіть фахівці. Та відвідати музеї варто.

 

Інформація для замовлення екскурсії у Фастові

Адреса:

Київська обл., м. Фастів, станція Фастів І.

Вартість відвідування: безкоштовно.

Телефон для довідок:

(067) 404-00-68

(Едуард Адольфович).