Галерею «Музей залізниці» у «Мистецькому арсеналі» відвідає 2000 залізничників

До офіційного святкування Дня залізничника 1 листопада в одному з найбільших виставкових центрів країни — «Мистецькому арсеналі» — почала діяти галерея «Музей залізниці». Уже в першій половині дня тут побувало 300 працівників галузі. Всього флаєри на відвідування отримали майже 2000 осіб. Тут можна побачити, як у старовинному вагоні ХІХ ст. сам розмішується чай, проїхати у віртуальній кабіні машиніста й навіть побачити на власні очі гіперлуп майбутнього.

Третій гудок — і в подорож

До першої зали — «Відправлення» — потрапляємо із входу «Перон», куди нас приводять зображені на підлозі колії. Екскурсія починається з ударів дзвонів. Екскурсовод розповідає, що перший удар сигналізує пасажирам про те, що треба вийти на перон, другий — зайняти свої місця у вагоні, а третій сповіщає, що поїзд вирушає.

«Тут представлені експонати з різних музеїв залізниць з усієї України, — пояснює автор ідеї, засновниця агенції Gres Todorchuk PR Ярослава Гресь. — Для нас було дуже важливо показати історичний контекст, як залізниця з’явилася в Україні і як стала найбільшою транспортною артерією».

На майже восьмиметровому таймлайні у цій залі можна побачити історію залізниці за 157 років і простежити основні віхи її розвитку. Так, першу магістраль на паровій тязі 1855 р. на території нинішньої України проклали британці, коли воювали з Російською імперією в Криму. Найбільшу вітку побудували за сім тижнів. Після перемоги британці розібрали всі колії і продали їх турецькій компанії.

4 листопада 1861 р. перший потяг «Ярослав» прибув із Відня до Львова. Власне цього дня в Україні й стали згодом святкувати День залізничника. Далі невеликий паровозик, що рухається по таймлайну, перенесе нас із минулого у сьогодення. Тайм-лайн інтерактивний. Містить три кнопки. Перша вмикає свисток паротяга 1910 р., друга — пісню про паровоз 1922 р., третя — гудок харківського тепловоза 1947 р. Гудок паротяга було чути на 15—20 км. Тут є й одяг залізничників різних років.

Найцікавіший експонат цієї зали — інтерактивне купе. Це реконструкція купе першого класу потяга 1861 р., відтвореного за старовинними фотографіями. З цією експозицією теж можна взаємодіяти: натискаєш кнопку — і на столику сам розмішується ложечкою чай. (Особисто для мене це виглядало моторошно, так само, як і книжка, яка сама розгортається). Цікаво, що випити чаю в старовинних потягах під час подорожі було неможливо. Для цього на вокзалах були встановлені спеціальні ємності з окропом, і лише багаті привілейовані люди могли вийти на перон й побалувати себе гарячим напоєм. Громіздкий багаж пасажири здавали в окремий вагон, а із собою в купе брали лише невеличкі речі, приміром книжки. До речі, тут презентована оригінальна німецька валіза.

Закінчує експозицію «Пункт відправлення» останній вагон потяга, який вирушає, а потім зникає у стіні, бо попереду — сьогодення.

Майбутнє за автоматизацією

Зала «Подорож» знайомить нас із найважливішим експонатом виставки — інтерактивною картою. Тут дізнаємося безліч цікавих фактів про сучасну Укрзалізницю. Наприклад, які вітки найприбутковіші, який маршрут найдовший тощо. Відповіді на всі ці запитання висвічуються на карті.

Крім цього, тут можна довідатися про залізничні забобони та зіграти у гру «Правда» чи «Міф». За словами організаторки, найбільше учасники помилялись, відповідаючи на запитання про те, чи правда, що на одному з українських вокзалів знімався ролик про айфон? Це неправда. Насправді — про еплвоч.

Також у цій залі кожен із присутніх за допомогою наліпки може віддати свій голос за символ Укрзалізниці — від кашкета до підстаканника, представлених на стіні. Поки що перемагає підстаканник. Тут же у присутніх є одразу дві можливості поринути у віртуальну реальність — «попрацювати» опліч із машиністом або черговим по станції. У цій залі є й справжні життєві історії — від знайомства в потязі до народження дітей в електричці.

Остання зала — «Пункт призначення». З одного боку, це фантазії про те, як усе може бути. З іншого, — тут можна вдягнути VR-окуляри і «проїхати» потягом майбутнього.

Посередині — 10 ідей, які назавжди змінять уявлення про залізницю. Переважно це загальносвітові тренди, на впровадження яких можуть піти десятиліття, зокрема вертикальні вокзали, гіперлуп, безпілотні потяги і мобільні вокзали. Однак на планшеті можна переглянути, як відбувається процес діджиталізації, автоматизації та безпеки нашої компанії. Вони налаштовані на те, щоб людина виконувала лише стратегічну і творчу роботу, а всі алгоритми й рутинні завдання — комп’ютер.

                        

Заступник директора з управління персоналом та соціальної політики—начальник Управління соціальної політики ПАТ «Укрзалізниця» Ольга Безпалько:

«Виставкова зала може прийняти за два дні до 2 тис. осіб, оскільки експозиція триває недовго, і її зможуть побачити лише залізничники з флаєрами. Втім, найважливіші експонати отримають друге життя. Насамперед ми плануємо розмістити два найбільш інформативні — карту залізничних шляхів і таймлайн — на Південному залізничному вокзалі столиці. Планується, що там вони експонуватимуться протягом місяця, щоб якомога більше українців їх побачило. Купе та інші важливі експонати передадуть залізничним музеям. Готуючись до виставки, ми тісно співпрацювали з PR-агенцією, надавали їм статистичну і фактологічну інформацію. Щиро вдячна тим департаментам, які її оперативно підготували. На жаль, не всі відомості вдалось отримати просто і швидко. Часом певні факти організаторам доводилося знаходити через архіви, інтернет та музеї самим, а потім узгоджувати з нами».

 

Авторка ідеї, засновниця агенції Gres Todorchuk PR Ярослава Гресь:

«Автівка чи літак — це засіб пересування, а потяг — це частина життя, мандрівка. У поїзді відбуваються неймовірні речі — від пологів до зізнань у коханні, від випадкових зустрічей до важливих знайомств. Я маю значний досвід в організації інтерактивних проектів. Підготовка цієї експозиції зайняла майже 3,5 місяця. Найскладніше було розробити віртуальні проекти. Особисто мене найбільше вразили і надихнули історії реальних людей, співробітників компанії. Ми знали, що серед них є герої, але не очікували, що їх так багато. Ми тісно співпрацювали з Укрзалізницею у пошуку контенту, і він пройшов детальну фактологічну перевірку. Я щиро вдячна всім за співпрацю і радію, що цей проект житиме далі».

 

Студент ІІ курсу державного професійно-технічного навчального закладу «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту», майбутній машиніст Богдан Гливук:

«Залізничну професію обрав свідомо. У сім’ї я перший буду залізничником і сподіваюся, що започаткую династію. Дізнався багато нового з історії залізниці. Я не знав, що в дизель- та електропоїздах, які експлуатуються понад 30 років, вирушають у рейс одночасно два помічники машиніста. Найбільше сподобалася реконструкція старого вагона. Він оформлений дуже красиво й аристократично».