Любов до культури і залізниці передалася через два покоління

15 травня 2020, 15:29
Покупайте билеты на сайте Мы официальные партнеры Укрзализныци!
Ілона Мироненко, «Магістраль». Фото з сімейного архіву Облакевичів

Залізничні династії — це добра традиція, коли любов до колії передається поколіннями. На важливості їх підтримки наголосив і міністр інфраструктури України Владислав Криклій. «Держава на певний час забула про залізничну галузь, і та самотужки справлялася з непростими викликами, які поставали перед нею. Тепер маємо все надолужити й зробити так, аби залізниця розвивалась, а працівники мали гідні зарплату й соціальні умови», — сказав він в інтерв’ю кореспондентці «Медіацентру «Магістраль». В Україні багато населених пунктів, де містоутворюючим підприємством є Укрзалізниця, і практично всі жителі працюють на ній. Одне з таких — Конотоп, що на Сумщині. Тут живе творча родина Облакевичів — залізниці присвятили життя мама, тато і син.

 

Всі дороги в Конотопі ведуть на залізницю

У Конотопській дистанції електропостачання регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» вже вісім років працює електромеханіком Ігор Облакевич. Переважно він займається паперовою роботою — укладає договори на закупівлю необхідного обладнання і запчастин. Часто їздить у відрядження до Києва. «Звідтоді, як пасажирське сполучення закрили через карантинні обмеження, можливості їздити до столиці немає. Більшість часу ми провели в простої. Періодично виходили на роботу — доробити ті чи інші документи», — розповідає він.

Чоловік зазначає, що колектив за роки його праці там трохи омолодився. Прийшли юні амбітні фахівці, але атмосфера маленького міста гнітить: бракує місць, де можна розважитися і реалізуватися поза роботою.

Залізничником батьки вмовляли Ігоря стати ще в дитинстві. Мама — Анна Олександрівна — працює бібліотекарем Будинку науки і техніки Конотопської дирекції залізничних перевезень філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», а тато — Олександр Анатолійович — машиністом електровоза локомотивного депо станції Конотоп. Жили в залізничному гуртожитку, де всі один одного знали. Ганяв з хлопцями у дворі м’яча. На літо їздив до бабусі в село. Та Ігор не хотів іти стопами батька, бо «тато майже ніколи не бував удома на свята, все у рейсах».

Після школи хлопчик постійно прибігав до мами в бібліотеку — гортав газети й журнали, а от читати книжки так і не полюбив. З шести років та аж до закінчення школи відвідував танцювальний гурток «Веснянка» в маминому Будинку науки і техніки та мріяв стати медійником. А ще дуже хотів братика і просив його у мами.

«Влітку 1995 р. я відпочивав у дитячому таборі. Туди приїхав тато, і по гучномовцю оголосили, що народився мій братик, якому я обрав ім’я — Владислав. Це був найцінніший подарунок від мами», — пригадує Ігор. Після народження другого сина тато отримав квартиру, в яку перебралася сім’я.

Ігор закінчив залізничний технікум, відслужив у армії, а потім подався і в профільний інститут. Утім, спробував різне — рік пропрацював у ломбарді в Києві, кілька років — у місцевому розважальному комплексі «Водолій» діджеєм, трохи підробляв на радіо. І зараз Ігоря періодично запрошують вийти на зміну за діджейський пульт, однак зізнається, що основна робота виснажує й часу на хобі не залишається. Молодший брат Владислав піддався зову серця — закінчив Київський національний університет культури і мистецтв. Наразі працює в ансамблі прикордонних військ, тож обох синів, як і маму, приваблює сфера культури.

 

Приклад неньки

Детальніше про роботу Анни Олександрівни нам розповіла відвідувачка бібліотеки електромеханік радіозв’язку Конотопської дистанції сигналізації та зв’язку Алла Замула. Дівчина говорить, що знає бібліотекарку ще зі школи. Дуже любить забігати в Будинок науки і техніки за книжкою. Каже: «Анна Олександрівна завжди порадить книгу. Саме вона навчила мене правильно шукати необхідне, користуватися списком джерел, покажчиком. Комп’ютер у мене вдома з’явився зовсім недавно, але я завжди знала, де знайти потрібну інформацію. Вона також допомагала нашій молодіжній раді організувати поетичний вечір. Залізничники читали вірші, ділилися своїми думками. Було дуже тепло й затишно».

Анна Олександрівна активна й поза роботою. Разом із членами ОСББ вона регулярно організовує свято двора — з кулішем і різними заходами: запрошують аніматорів, влаштовують концерт, дискотеку, дарують подарунки тим дітям, які йдуть до школи. Вечори жінка проводить з улюбленою книгою, вирощує квіти. Ігор дуже вдячний мамі, що навчила його ввічливості й терпимості — стримуватися на роботі, бути чемним та відповідальним.

 

Терпіння дружини

У конотопському клубі «Водолій» Ігор познайомився з майбутньою дружиною Оксаною, яка подарувала йому сина Єгора. Як і тато, за пропозицією бабусі Єгор ходить у танцювальний гурток «Веселка» в Будинку науки і техніки. «Іноді з-під палиці, — зізнається Ігор, — але зараз через карантин йому набридло сидіти вдома, тож кортить і в школу, і на танці».

Дружина Оксана нещодавно звільнилася з клубу, щоб мати більше часу на родину. Раніше у неї постійно були нічні зміни, зараз підшуковує роботу вдень. «Я невимовно вдячний дружині за сина, за те, що терпить мене. Я дуже впертий, інколи шкідливий. Розумію, що мене не кожна людина витримає. Буваю злим після напруженого робочого дня, а вдома завжди чисто і затишно. Ми живемо в орендованій квартирі. Я мрію про власне житло. Розумію, що потрібно щось змінювати — або будувати кар’єру тут, або переїжджати до столиці. Мені пропонують роботу в Києві, та на час карантину всі доплати відмінили й оренду житла не компенсують. Сподіваюся, що обмеження закінчаться, адже винаймати кімнату в столиці для себе, а дружину з сином залишати в Конотопі не хочу. Сім’я має бути разом», — упевнений Ігор.

Від редакції. Щиро вітаємо всіх із Міжнародним днем сім’ї. Родина — це найважливіше у житті кожної людини, де її приймуть та підтримають такою, як є. Бажаємо порозуміння, щастя, райдужних планів і безлічі цікавих спільних занять. Нехай ваша родина завжди буде тихою гаванню, міцною скелею, захистом від негараздів і розрадою. Любові, краси, достатку і спільного розвитку!

 

Magistral logo

Поширити y соціальній мережі


Читайте також



Чи не хочете поділитися своїми думками з цього приводу?