Почесний залізничник: чи була зрада?

Востаннє таку нагороду в Україні вручали у 2016 р. Цьогоріч планували надати майже 100 відзнак, але щось пішло не так.

Історія

Цю традиційну нагороду було затверджено ще 17 травня 1934 р. Після розпаду Радянського Союзу між країнами колишнього СРСР втрачалися зв’язки… Але залізничників продовжувала об’єднувати сталева магістраль: єдині технічні вимоги до рухомого складу, однакова ширина колії тощо. Тому в лютому 1993 р. в м. Алмати, на засіданні Ради залізничного транспорту, крім інших питань, було прийнято рішення зберегти цей знак для нагородження залізничників. Угоду підписали представники усіх 15 республік колишнього СРСР.

Хто отримує

У положенні про знак «Почесний залізничник» зазначено, що ним нагороджується «працівник залізничного транспорту, який чесно та сумлінно працює та сповна віддає свої знання, досвід та енергію загальній справі покращення роботи галузі». Необхідно бездоганно пропрацювати понад 20 років на залізничному транспорті, користуватися авторитетом у трудовому колективі, а також бути нагородженим Почесною грамотою Державної адміністрації залізничного транспорту. Також на цю нагороду можуть претендувати люди, котрі своїми «самовідданими діями ліквідували реальну загрозу безпеці руху поїздів, життю залізничників і пасажирів». Є шанс і в осіб, які особисто забезпечили покращення фінансового стану галузі чи зробили значний внесок у впровадження нових технологій, що суттєво покращили роботу залізничного транспорту. Квота нагородження відповідає пропорційно кількості працюючих залізничників з розрахунку 1 знак на 3 тис. осіб. Клопотання про нагороду цим знаком ініціює керівництво підрозділу ПАТ «Укрзалізниця», де працює особа, представлена до нагороди.

Які пільги

Головна пільга, яку має почесний залізничник, — це безкоштовний проїзд за одноразовим квитком форми 6В у спальному вагоні залізницями—учасницями Співдружності, навіть коли він вийшов на пенсію. Також має право на першочергове оформлення залізничних квитків для себе та членів родини, обслуговування у кімнатах відпочинку і камерах зберігання на залізничних вокзалах. Крім того, певні пільги може встановлювати кожен підрозділ.

Чому Росія

Згідно з протоколом засідання ХХХІІІ Ради залізничного транспорту держав—учасниць Співдружності (підкреслимо, аполітичної організації), що відбулось у жовтні 2002 р., знак «Почесний залізничник» єдиного зразка та посвідчення до нього розробляється і погоджується із залізничними адміністраціями й замовляється для них на заводах-виробниках Російської Федерації.

Перший заступник голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України Олександр Мушенок зазначив: «Ми у профспілці виступаємо за збереження системи нагородження працівників. Вважаємо, що це суттєвий чинник заохочення і він повинен бути. А от те, в якому вигляді він буде, ще незрозуміло. Давайте поговоримо після того, як отримаємо офіційну пропозицію та будемо її обговорювати і спокійно вирішувати».

Директор з економіки і фінансів ПАТ «Укрзалізниця» Андрій Рязанцев наголосив, що підприємство підтримує занепокоєння очільника РНБО з приводу будь-яких закупівель у держави-агресора: «Ми неодноразово зверталися з такими питаннями до РНБО, зокрема за фінансовими зобов’язаннями, які так само в багатьох випадках перебувають у банках з російським капіталом. Тут потрібно розробляти комплексні рішення, які на державному рівні будуть чітко регламентувати відносини. Тоді можна буде конкретно говорити про те, чи є порушення. Сьогодні всі ці питання дуже розмиті.

Якби ж ці нагороди можна було придбати в іншому місці... Та відповідно до угоди, підписаної ще в 2003 р. на раді всіх залізниць і підтвердженої на державному рівні, виробляти цей вид нагороди може тільки РЖД. Сьогодні логічним кроком було б введення національної нагороди, яка стала б заміною. Це був би правильний крок з боку керівництва держави».

В Україні звання «Почесний залізничник» має майже 4 тис. працівників. Наскільки затребувані пільги передбачені для них — питання в такому разі другорядне. Беззаперечно, це — найвагоміша подяка галузі своїм найкращим працівникам, від якої не відмовилися навіть литовці (котрі не приховують неприязні до, скажімо так, деяких слов’янських країн). Компромісним виходом із ситуації могло б стати запровадження вітчизняної версії такої відзнаки. Поки такої можливості не передбачено, чи варто втрачати можливість сказати залізничникам «дякую»?