Працівниця локомотивного депо виготовляє для колег 50 масок за зміну

22 квітня 2020, 16:32
Покупайте билеты на сайте Мы официальные партнеры Укрзализныци!
Наталія Кумайгородська, «Магістраль». Фото з архіву Раїси Тимошенко

У звичайний час працівниця заготівельного цеху Знам’янського локомотивного депо Раїса Тимошенко обшиває локомотиви. Виявляється, їм теж потрібні обновки — щоправда, з брезенту та мішковини. Але у період карантину жінка почала виготовляти захисні маски. Для організації цієї справи її навіть відкликали з відпустки.

 

Дитяча мрія

 

Рая Тимошенко змалечку мріяла шити одяг. У шкільному віці дівчина приміряла барвисті відрізи, складені у маминій шафі, та з нетерпінням чекала, коли вивчиться та зможе перетворити крам на обновки для себе і родини. Навіть зіпсувала кілька метрів тканини, аби пошити собі й сестричці по сарафанчику. Та мама довго не гнівалася: по всьому видно було, що донька справді хоче стати швачкою.

Проте закінчення у 1992 р. Кіровоградського швейного училища, куди Раїса вступила після школи, втіхи не принесло. Тоді вже обвалилася залізна завіса колишнього Союзу, і полиці магазинів по всій Україні та в Раїній рідній Знам’янці стали заповнювати готові вироби з Туреччини, Польщі, Китаю. Ательє, а з ними й професії закрійників та швачок втратили свою актуальність.

«Такий поворот долі для мене був несподіваний, — пригадує жінка. — Хоча людей зрозуміти можна. Купити готове дешевше, ніж замовляти в ательє. Хоча в усі часи цінувались ексклюзивні речі з якісної тканини».

Після закінчення училища Раїса лише пів року пропрацювала в ательє «Берізка», виконуючи просту роботу. А в травні 1993 р. прийшла на залізницю, в паливно-екіпірувальний цех. Спочатку займалась екіпіровкою електровозів піском, потім трудилася комірницею паливного складу. На вихідних шила собі, сестрі, а потім і маленькій донечці сукні, сарафани, блузки, спідниці.

 

З дочкою Альоною, яка також працює на залізниці провідницею

 

Гармошки для локомотивів із брезенту

 

Десять років тому звільнилося місце швачки в заготівельному цеху Знам’янського локомотивного депо, тож у Раїси з’явилася можливість реалізувати майстерність за фахом. Землячка й досвідчена майстриня Галина Лєщенко, яка до виходу на пенсію працювала в цьому підрозділі, ввела Раїсу в курс справи, навчила азам виробничої діяльності. Й жінка почала «обшивати» локомотиви.

Як виявилося, залізні коні також «носять» речі індивідуального пошиття. Так, локомотивам необхідні брезентові повітропроводи (їх називають гармошками). Крім того, електровози потребують снігозахисних чохлів із мішковини, а тепловози — чохлів із дерматину.

 

Для виготовлення «обновок» для локомотивів необхідно мати не лише вправні руки, а й фізичну силу: рулони з брезенту набагато важчі, ніж крепдешинові. На початку, коли доводилося кроїти велику кількість заготовок, з’являлися мозолі від ножиць. Але робота Раїсі Володимирівні подобалась.

 

«Раїса Володимирівна — відповідальна працівниця, — розповідає майстер заготівельного цеху Ігор Балуба. — Якщо виникають аврали, скажімо, на кількох локомотивах несподівано зносилися повітропроводи і конче необхідно їх полагодити або пошити нові, вона залишається після зміни, й можна бути впевненим, що роботу свою виконає якісно».

 

Відшивають на все господарство

 

Заготовивши певний запас обновок для локомотивів, Раїса Володимирівна 16 березня пішла в заплановану відпустку. Мешкає жінка у приватному будинку, тож мала намір посадити город, оновити садок, розбити грядки. Господиня не звикла сидіти без діла, тож прокидалась о четвертій ранку та використовувала для городніх та садових справ кожну погожу днину. Та за два тижні впоралась із сезонною роботою.

Несподівано ранком 1 квітня зателефонував майстер цеху та попросив вийти на роботу. Хтось інший, можливо, розцінив би цей дзвінок як першоквітневий жарт. Але Раїса знає, що Ігор Балуба — людина серйозна.

О 10-й ранку вона була в цеху, де отримала нове завдання: у зв’язку з карантином потрібно шити маски. Звісно, при цьому ніхто не звільняв швачку від виконання прямих посадових обов’язків. Належало виготовляти і маски, і гармошки для повітропроводів електровозів.

 

Для забезпечення виробництва в період карантину працівникам локомотивного депо Знам’янка щодоби потрібно 350 засобів індивідуального захисту.

 

Потужностей швейного цеху локомотивного депо Помічна, який у регіональній філії «Одеська залізниця» виготовляє найбільшу кількість масок, не вистачає, щоб задовольнити всі виробничі підрозділи господарства. Тож довелося на період карантину задіяти трудові ресурси інших депо, де є хоча б одна машинка, зокрема і Знам’янського.

 

Індивідуальна технологія пошиття маски

 

У заготівельному цеху локомотивного депо Знам’янка дві швейні машинки. Одну фахівчиня використовує для грубих тканин, другу — для делікатних. Закінчивши брезентовий виріб та помивши підлогу, Раїса Володимирівна пересідає за іншу машинку та береться за виготовлення засобів індивідуального захисту.

 

Віктор Ігнатьєв працює у Знам’янському загоні воєнізованої охорони, але завжди допомагає Раїсі відремонтувати машинки на волонтерських засадах. Він колись трудився на швейній фабриці і пам’ятає, як це робити

 

Майстриня вже напрацювала свою технологію пошиття масок. Спочатку потрібно заготовити велику кількість резинок довжиною 25 см і на кінцях кожного відрізка зав’язати вузлики. У цьому їй в обідню перерву допомагає сестра Ксенія Ставицька, машиністка мостового крана. Раїса сама викроює заготовки для кожної майбутньої маски, складаючи тканину вдвоє, — тоді вона легше піддається ножицям. Вирізає прямокутник 20х44 см. Потім складає його навпіл і, загнувши краєчок, зшиває з одного боку. Формує та закріплює складки. І насамкінець загинає бокові краї, попередньо вставивши резинки з вузликами.

Щозміни Раїса Володимирівна виготовляє 50 захисних пов’язок. Окрім неї, пошиттям масок у Знам’янському локомотивному депо займається працівниця деповської хімчистки Оксана Іванова, яка пере, чистить і лагодить робочий одяг для працівників.

У швейному приміщенні, де працює Раїса Тимошенко, світло та затишно. Нещодавно тут зробили ремонт. Незважаючи на те, що жінка трудиться сама, нудьгувати їй не доводиться. За гуркотом машинки та за роботою, яка потребує вправності  рук, уважності, усидливості  та кмітливості, швидко плине час.

 

Попри те, що більшість масок в Україні виготовляють зі стандартного матеріалу — медичного флізеліну, свою роботу Раїса Володимирівна може впізнати. Її вироби трохи ширші та всередині мають ледь помітні рожеві мітки (для розмітки користується червоною пастою).

 

Раїсі Тимошенко приємно, що зроблені її руками маски захищають залізничників від вірусів. Але майстриня з нетерпінням чекає закінчення карантину та бажає, щоб усі були здорові.

 

Magistral logo

Поширити y соціальній мережі


Читайте також



Чи не хочете поділитися своїми думками з цього приводу?