7 антивандальних інновацій - при модернізації електропоїздів

Для пілотного проекту у приміському сполученні ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» уже передав ПАТ «Укрзалізниця» три модернізовані електропоїзди. На ремонті — ще два. Цікаво, що заводчани впровадили ряд антивандальних інновацій.

 

 

 

СИДІННЯ

Було: «м’які» дивани, в яких спинки та сидіння повністю обтягувалися вінілісшкірою. Оскільки матеріалу було досить багато, вандали вирізали його та використовували для власних потреб. М’які частини оновлювалися на заводі під час планового капітального ремонту електропоїзда. Тож дивани з порізаними спинками та сидіннями експлуатувалися протягом кількох років міжремонтного періоду.

Стало: антивандальні дивани, що складаються з полегшеного каркаса, виготовленого із перфорованого сталевого листа, в якому є окремі «м’які» вставки спинок і сидінь.

Що змінилося: спинки та сидіння закріплені так, що демонтувати їх дуже важко.
Площа вінілісшкіри на них невелика, тож її складно використати у господарських цілях.
В основі дивана — багатошаровий пластик. Вишкрябати на ньому напис на кшталт «Таню, я тебе кохаю» — надскладне завдання, адже матеріал дуже твердий. Сидіння заповнені пористим полімерним матеріалом. Якщо його поріжуть, то залишиться слід, але матеріал зберігатиме форму, на відміну від поролону.

 

ЛІНОЛЕУМ

Було: підлогу вагонів застеляли лінолеумом, виготовленим за вимогами ГОСТів, розроблених у 80-х роках минулого століття.

Стало: лінолеум зі зносостійким шаром ПВХ, створений за новими технологіями.

Що змінилося: нове покриття стійке до механічних ушкоджень від ручного багажу, стирання, падіння важких предметів, а також застосування хімічних миючих засобів. Воно прослужить до 12 років.

 

ЩИТКИ ТУАЛЕТНОГО ПРИМІЩЕННЯ

Було: відкриті сантехнічні труби у вбиральні.

Стало: над рукомийником і в його нижній частині встановлюються щитки, що прикривають крани та зливну арматуру. Щитки прикріплюються до туалетних перегородок великою кількістю шурупів із прихованою голівкою.

Що змінилося: щитки перешкоджають демонтажу і крадіжкам.

 

ОБІГРІВАЧІ СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ

Було: для обслуговування обігрівача бокова кришка відкривалася мов дверцята.

Стало: модернізований кожух вимагає спеціального інструменту для проведення діагностики обігрівача.

Що змінилося: нечесні пасажири відкривали кришки та викрадали мідні тени, які можна використати в домашній системі опалення або бойлері. Тепер доступ ускладнений: не маючи спецінструменту, доведеться зірвати сидіння разом із кожухом обігрівача.

 

СТИКИ СПУСКІВ

Було: раніше стелі салонів вагонів оббивалися листами, що виготовлялися на основі ДВП і пластику. Стики спусків перекривалися алюмінієвою розкладкою.

Стало: стеля оббивається пожежостійкими металопластиковими листами, вкритими порошковою фарбою.

Що змінилося: алюмінієва розкладка приваблювала шукачів металобрухту Коли її виривали зі стелі, то пластикові листи тріскалися. При модернізації листи встановлюються у спеціальні профілі з прихованими місцями кріплення у стелі, що унеможливлює демонтаж і крадіжку.

 

СВІТИЛЬНИКИ

Було: світильники з кріпленням на шість шурупів. Усередині — лампи розжарювання по 110 В.

Стало: світлодіодні прилади.

Що змінилося: старі світильники можна було легко демонтувати звичайною викруткою. Народні «умільці» брали дві лампи по 110 В, об’єднували їх і підключали до стандартної мережі — 220 В. У конструкції нових світильників кріплення приховані. Для того, щоб їх демонтувати, потрібен спеціальний інструмент.

 

БАГАЖНІ ПОЛИЦІ

Було: багажна полиця з перфорованого алюмінієвого листа.

Стало: багажна полиця звареної конструкції, виготовлена з чорного листового металу.

Що змінилося: сталь не цікавить мисливців за кольоровими металами.

 

Бліц-інтерв’ю

Про те, як убезпечити майно ПАТ «Укрзалізниця» від вандалів,
ми запитали директора з виробництва ПрАТ «КЕВРЗ» Олександра Ющішина.

— Олександре Орестовичу, як ще можна запобігти вандалам?

— Нині, хоч і з модернізованим кожухом, ми продовжуємо використовувати мідні тени. Людям кортить їх украсти. Та можна взагалі відмовитися від старої конструкції — громіздких пічок. За кордоном із метою обігріву в електро- та дизель-поїздах використовують тепловентилятори, в яких вільно курсує повітря.
Замість тену в їхній основі — спіраль, що при спробі витягти просто руйнується.

— Часто пасажири псують міжвагонні з’єднання. Як цьому зарадити?

— Тут нічого не вдієш. Міжвагонні з’єднання не можна обшити, бо вагони не увійдуть у поворот. Проте існує ще один варіант. У деяких країнах створюють широкий коридор, в який вкладають міжвагонні з’єднання. Але для цього потрібно повністю змінити структуру вагона.

— Якщо м’які сидіння постійно ріжуть, то чому б не встановити пластикові, як у метро?

— У метро люди їдуть не більше 30 хв, а в електропоїзді — до 3 год. Також через те, що розбивають і крадуть тени обігрівачів, салони електричок часто залишаються без опалення. Ми не хочемо, щоб люди сиділи на холодному пластику.

Раніше особливо не задумувалися про зручності для пасажирів, тож у вагонах стояли дерев’яні лавки. У 1960—1970-х рр. замість них почали встановлювати м’які дивани. Однак їх було дуже легко порізати, тому коли поїзд повертався на ремонт, доводилося все міняти. Так ми знайшли варіант з окремими м’якими сидіннями, вмонтованими в багатошаровий пластик.

— Чи існує спосіб убезпечити вікна?

— Так, але він дуже дорогий. Вікна посилюють плівкою. В такому разі, якщо розбити скло, то воно тріскається, але не розлітається. Нині ПАТ «Укрзалізниця» замовляє таке скло лише для лобових вікон кабіни машиніста, щоб не травмувати бригаду.

— Як, на вашу думку, розв’язати проблему вандалізму в приміських потягах?

— В першу чергу треба виховувати культуру поведінки пасажирів. Я був у відрядженні в Німеччині. Бачив їхні дизель-поїзди, які експлуатувалися по 30 років. Сидіння в них — із тканини. Видно, що на них сиділи люди: фарба витерлася, але порізаних не знайти. Жодна планка не викручена. Таке враження, що це салон вагона, який проїздив у нас рік, максимум два. Також я бачив у метро кількох німців, що були напідпитку. Авжеж, вони трохи заголосно розмовляли, але не намагалися нічого зламати. Думаю, культура поведінки так укорінилася в їхньому менталітеті, що вандалізм їм навіть на думку не спаде. Я вважаю, що варто ще змалечку привчати людей шанувати чужу працю.