Слідами макбука: як стюарди повертають загублені речі

11 березня 2020, 10:20
Покупайте билеты на сайте Мы официальные партнеры Укрзализныци!
Ілона Мироненко, «Магістраль». Фото автора та Сержа Гончарова

Нещодавно вдячний пасажир Денис Жаткін залишив позитивний відгук про роботу філії «Українська залізнична швидкісна компанія» АТ «Укрзалізниця» на фейсбуці. Чоловік так зачитався книгою Юваля Харарі, що забув забрати свій ноутбук. Кореспондентка «Магістралі» зателефонувала до філії, аби знайти турботливого стюарда, який швидко віддав пропажу. Як виявилося, того тижня працівники повернули ще один загублений макбук. Вони розповіли і про інші цікаві та дорогі знахідки.

 

Розшук через соціальні мережі

У неділю, 16 лютого 2020 р., стюарди після обходу вагонів принесли інструкторці поїзних бригад Оксані Калашніковій макбук. «У документах я так і записала, що ноутбук лежав на підлозі, тож незрозуміло, на якому місці сидів його власник», — розповідає жінка. Наприкінці робочого дня Оксана згадала про залишений ґаджет й увімкнула пристрій. На екрані висвітилась інформація, що він був загублений, і номер, за яким можна зателефонувати.

Як виявилося, власник проживає у Дніпрі. Домовилися, що вранці стюарди передадуть техніку поїздом. Пасажир написав Оксані повідомлення, що отримав пропажу, і запитав, як може віддячити. Жінка відмовилася від матеріальних винагород, сказала, що можна залишити відгук на офіційній сторінці Української залізничної швидкісної компанії у фейсбуці.

Оксана Калашнікова працює в УЗШК із дня заснування, тобто вже вісім років. Починала техніком з обліку управління обслуговування пасажирів у поїздах, а останні два роки обіймає посаду інструктора поїзних бригад і координує роботу стюардів. Розповідає, що пасажири залишають у поїзді дуже багато речей: парасольки, зарядні пристрої, вартісну техніку, валізи з одягом, пакети документів і гроші.

Кожної зміни стюарди знаходять щонайменше одну—дві речі.

Коли ми спілкувалися з жінкою, вона саме поверталася з нічної зміни електричкою додому у Фастів. Розповіла, що цього разу пасажир забув невелику сумку з одягом. Зателефонував на гарячу лінію Укрзалізниці, дзвінок спрямували до них — і речі відразу повернули.

Зазвичай, коли стюарди знаходять щось дороге, насамперед намагаються відшукати власників через соціальні мережі.

Речі можуть лежати на підлозі, тож важко визначити, кому вони належать. У такому разі їх передають до камери схову забутих речей на станції Дарниця, де вони зберігаються деякий час.

Пані Оксана каже, що нерідко пасажири можуть схаменутись і через півроку після пропажі, бо були, приміром, за кордоном. Наразі у працівників зберігається ID-картка дівчини, котра перебуває поза межами України. Вона забере її, коли повернеться.

 

Великі гроші та весільна сукня

«Найкурйозніший випадок на моїй зміні стався приблизно півтора року тому, — розповідає Оксана Калашнікова. — Старший стюард обходив вагон і знайшов барсетку, всередині якої були велика сума американських доларів та фунтів стерлінгів, пакет документів на виїзд у Велику Британію, квитки на літак, страховка. Згідно з документами, це були люди старшого покоління. Найцікавіше, що вони навіть не почали шукати забуті речі. Гучномовцем на вокзалі станції Київ-Пасажирський багато разів оголошували про знахідку, але ніхто по неї так і не прийшов. У барсетці стюарди знайшли візитівку. Зателефонували знайомим цих людей, знайомі — власникам, і лише потім останні прийшли забрати пропажу. Були дуже задоволені, що ніхто не взяв ані копійки».

Окрім того, якось у поїзді, що прийшов із Перемишля, знайшли весільну сукню. Пані Оксана розповідає, що вона була напрочуд гарна, і працівники вирішили не здавати її на склад, бо там одяг міг припасти пилом або пошкодитися. Ще тиждень милувалися весільним вбранням в офісі, доки власниця його не забрала.

 

Ноутбук у кишені

Стюард Святослав Біланенко 18 лютого 2020 р. оглядав після зміни вагон № 7 поїзда Покровськ—Київ. «У кишені навпроти місця № 54, де зазвичай лежить «The Express Магістраль», я знайшов макбук, — розповідає він. — Разом зі старшим стюардом склали акт забутих речей.

Вирішили шукати чоловіка за реєстром квитків. За ім’ям і прізвищем я знайшов його у фейсбуці, згадав обличчя, бо перед цим перевіряв проїзний документ. Вирішив написати чоловіку, щоб той не хвилювався, адже річ дорога. Натомість той відреагував напрочуд спокійно, ніби й не помітив пропажі. Сказав, що це справді його макбук і може довести, адже знає пароль та має коробку від ґаджета. Ввечері чоловік прийшов до депо формування швидкісних поїздів — ТПС Дарниця — і забрав ноутбук».

Святослав працює у філії «УЗШК» понад рік, але раніше не знаходив цінних речей. Найцікавіше, що на його зміні забували пасажири, — це герб України, вирізьблений із дерева, розміром приблизно 50х50 см. Хлопець віддав його до камери схову забутих речей та не знає, чи знайшовся власник.

Цікавлюся в інструкторки поїзних бригад Оксани Калашнікової, чи потрібно, на її думку, винагороджувати стюардів за те, що повертають такі дорогі знахідки.

«Працювати для людей — це пріоритет нашої компанії, — відповідає вона. — За це не треба винагороджувати. Тим паче, що це їхній обов’язок. Кожна людина може щось забути, і я рада, що в нас працюють такі молоді люди. Вони виявляють чесність та людяність у подібних ситуаціях. Слова вдячності від клієнтів — найвища нагорода за нашу роботу».

 

 

Magistral logo

Поширити y соціальній мережі



Чи не хочете поділитися своїми думками з цього приводу?