Вхурделило: залізничники рятуються від морозу активною роботою і гарячим чаєм

Льодяною хурделицею, яка нині «гуляє» Україною, люди воліють милуватися через вікно. Утім, більшості залізничників про таку можливість доводиться лише мріяти... Одну з найхолодніших в цьому році ночей наші журналісти провели на  станції Львів. Про те, як насправді рятуються залізничники від морозу — в нашому репортажі.

Офіс складачів

Мороз міцнів. Дотягував до –20 ОС. Тим часом вздовж сформованих составів мерехтіли ліхтарики оглядачів вагонів, а з гірки один за одним скочувалися рухомі одиниці. Визначеною стежкою під скрипіння снігу підходимо до робочого поста складачів. У ньому темно, а двері закриті. Стояти і очікувати, коли прийдуть господарі — неможливо, бо мороз починає пробиратися через одяг до кісток. Пішли на їхні пошуки. Вони, на щастя, завершували розбирати состав порожніх вагонів. Разом з ними повернулися в «офіс» погрітися. У приміщенні тепло. Так і хочеться присісти, та хоч сидячи подрімати. Проте в очах складачів ні грама сну немає. Вони бадьорі, якби позаду не було зміни на морозі.

Рятівні пробіжки                     

Знайомимося. Це — Василь Горячко та Олег Білас. Обидва закінчили Львівський коледж транспортної інфраструктури і здобули спеціальність організація перевезень. Василь працює на станції півтора року, а Олег півроку. Хлопці кажуть,

що мороз не перешкоджає їм працювати. За зміну, як і звичайно, відчепили понад 900 вагонів, ще й були задіяні в маневровій роботі. При цьому знайшли час і гарячого чаю попити і поїсти гарячого. На робочому посту мають чайник та мікрохильовку. «Коли цілу ніч бігаєш, то мороз не проймає, — каже Василь. Минулої зими доводилося працювати у 25-градусний мороз, який підсилював поривчастий вітер. Ще й сніг падав і нічого…».

«Значення динамічного руху у мороз зрозуміле. Ну, а чи захищає вас від холоду зимовий робочий спецодяг»? Продовжували ми цікавитися. Складачі ствердно відповіли на це питання, однак сказали, що робочі чоботи дуже швидко зношуються. Ще вони незадоволені тим, що до фуфайок їм не видали теплих причіпних комірів, які входять у комплект.

Другий пост

Далі перебіжкою добралися до робочого поста регулювальників руху поїздів. Поруч його господарі відчищали від наледеніння башмаки. Так завершували нічну зміну Іван Лесик та Іван Веселівський. Регулювальники розповіли, що за зміну успішно сповільнили швидкість близько тисячі вагонів, які спускали з гірки по різних коліях.

Залізничники на цій роботі відповідно 8 і 6 років і до морозів взимку їм не звикати. «Ні спека, ні мороз нам не страшні. Ми мусимо працювати у будь-яку погоду, адже робота на залізниці не припиняється ні на хвилину», — кажуть вони. Обидва чоловіки були у хорошому гуморі, бо зміна пройшла добре. Однак, спілкуючись з кореспондентами «Магістралі» поскаржилися,що територія, де вони ставлять башмаки погано освітлюється. На мачтах не достатньо ламп — часто перегоряють. Тому коли знаходяться на колії між двома составами їм важко розгледіти де ставити башмаки.

Про особливість роботи в сильний мороз поцікавилися і у тих, хто сидить «зверху». Черговий по сортувальній гірці Павло Ковальчук розповів, що немає накату по колії. Тому вони скочуються повільніше. Це відповідно сповільнює роботу. Однак за зміну в одну з найморозніших ночей у році сформовано як у звичайну зміну — 21 состав ( в кожному составі по 57—60 вагонів, — прим. авт.).

«Із 245 працівників підрозділу більша частина працює просто неба. Усі мають свої робочі пости. Вони знаходяться в міжколійному просторі. Ці пости належно опалюються, — говорить начальник станції Львів Андрій Миклаш. — На кожному є можливість закип’ятити воду і розігріти їжу. Цілодобово працює буфет. Тому у відведені технологічні перерви залізничники мають де зігрітися, щоб належно виконувати свої трудові обов’язки».