Приклад Казахстану показує, що для оновлення локомотивного парку потрібен збалансований підхід: підтримка бізнесу та держави

Директор із стратегічного розвитку та інвестиційної політики АТ «Укрзалізниця» Антон Саболевський:

Без стратегічного державницького підходу кардинально вирішити питання з оновленням локомотивного парку Укрзалізниці дуже складно. Хочу навести приклад, як із цим завданням, з точки зору пошуку інвестицій, впорався Казахстан. Ця країна має схоже з Україною технічне радянське минуле у сфері залізничного транспорту. Було обрано два механізми. Завважу, що не пішли шляхом 100 % державної підтримки чи підняття тарифу на послуги залізниці. Ці два інструменти взаємодоповнювали один одного. По-перше, Казахстанські залізниці отримали можливість не лише щороку переглядати свій тариф відповідно до індексу цін товаровиробників, а й установлювати його вище цього показника на 6—7 %. Така цінова дельта спрямовувалася на закупівлю нових локомотивів. По-друге, держава видала Казахстанським залізницям фактично безкоштовну позику на придбання тягового рухомого складу (під 1 % на 40 років). Ми розуміємо, що за рахунок вантажовідправників через підняття тарифу закупити необхідну кількість локомотивів Укрзалізниця не зможе. Потрібен збалансований підхід: підтримка бізнесу та держави. Нині без державних дотацій у світі працюють лише рентабельні далекі пасажирські перевезення й ті маршрути, на яких здійснюють транспортування вантажів, умовно кажучи, від комбінату до порту (приміром Австралія, Бразилія, Канада, США). В Україні складний суміщений пасажирсько-вантажний рух, тому маємо розробити програму, яка б збалансувала державну підтримку та індексацію залізничного тарифу.