Нинішній рівень інвестицій допомагає державним підприємствам триматися на плаву, а для їх розвитку потрібна нова форма корпоративного управління

Марина Петров, заступник директора ЄБРР в Україні

Реформа корпоративного управління державних компаній є вкрай важливою. Бо лише правильно інтегровані товариства можуть прийняти довготермінові інвестиційні рішення та відстоювати таку стратегію. Адже протягом багатьох років поспіль ті інвестиції, які здійснювались і досі є активними, допомагають державним компаніям підтримувати своє існування на певному рівні. Але цього недостатньо для якісного стрибка в їх розвитку, чого вимагає сучасний світ. Європейський банк реконструкції та розвитку й експерти активно допомагають ПАТ «Укрзалізниця» і ПАТ «Укрпошта», а також іншим державним підприємствам розробити та впровадити сучасну модель корпоративного управління. Це дасть їм змогу стати на один рівень із міжнародними компаніями, які працюють у сфері транспорту та логістики.

Завважу, що одним із головних завдань Європейського банку реконструкції та розвитку в Україні є надання підтримки приватному бізнесу. Але у сфері транспорту кількість таких проектів дуже мала. Аби залучити приватні компанії в сектор інфраструктури, необхідне відповідне законодавче поле для таких інвестицій. Тобто важливо якнайшвидше прийняти новий закон «Про концесії». Річ у тім, що є багато державних активів, які не можна приватизувати, але така інфраструктура потребує значних капіталовкладень. І саме цей закон повинен дати можливість залучити довгострокові інвестиції. Наразі ми активно ведемо переговори з профільним міністерством і транспортним комітетом Верховної Ради, щоб було враховано низку важливих аспектів, які зроблять закон дійсно дієвим і корисним бізнесу інструментом.

  1. Процедура вибору концесіонерів має передбачати, що до уваги братимуться не лише цінові параметри, а й кваліфікаційні вимоги до учасників. Крім того, претенденти на концесію повинні надати й фінансові гарантії для виконання інвестиційних програм. Цим вони відрізняються від тих концесій, які мали місце в Україні раніше. Інфраструктура, що буде братися в тимчасову експлуатацію, має не лише використовуватись, а й бути суб’єктом осучаснення та масштабної модернізації.
  2. Передбачається, що об’єкти інфраструктури можуть перебувати в концесії до 49 років. Сьогодні розглядається можливість передання під заставу прав на концесію. Це — той механізм, який насправді повинен відкрити можливість для суб’єктів концесії залучати фінансування як міжнародних фінансових організацій, так і приватного ринку без того, щоб апелювати державними гарантіями.

Сподіваюся, що проект закону буде досить швидко просуватися, бо його прийняття дає реальні інструменти для залучення значної долі приватного бізнесу в сферу української транспортної інфраструктури. Запрошуємо всіх читати законопроект і коментувати. Важлива підтримка, аби цей закон якомога швидше був прийнятий Верховною Радою.