Якісне забезпечення перевезень зернових можливе за чотирьох умов

Наші очікування від співпраці з зерновим сегментом у 2018 році можна охарактеризувати в чотирьох пунктах: деталізоване планування обсягів та напрямків перевезення зернових; збільшення долі маршрутних перевезень; оптимізація кількості точок навантаження; інвестиції у рухомий склад та інфраструктуру.

Маршрутизація чи донорство

Чому саме це? Тому, що нині ми спостерігаємо нераціональне використання рухомого складу через велику кількість елеваторів, які навантажують всього по кілька вагонів на добу. При цьому відстань до таких станцій – понад 200 км. На таку дистанцію ми гонимо локомотив для того, щоб забрати ці 1 чи 2 вагони. Витратність подібного процесу важко осягнути.

З іншого боку, на 10% станцій доводиться близько 80% всіх відправлень зернових. Тобто, саме ці перевезення дотують ті, що здійснюються на малодіяльних дільницях. Це говорить про те, що нам всім необхідно докласти спільних зусиль до оптимізації роботи станцій. Як наслідок компанія зможе прискорити оборот вагонів і перевозити більше зернових і за значно коротший термін.

Особисто я вбачаю єдиний алгоритм оптимізації — пріоритетність маршрутних відправлень. Їх переваги у меншій вартості і пришвидшеній доставці. Саме цей принцип ми і закладаємо при дерегуляції вагонної складової тарифу. Тобто, діятимуть виключно економічні інструментами. Проте це зовсім не означає, що ми хочемо вбити малий бізнес, як нам закидають інколи. Вихід для малих елеваторів є — кооперація з іншими вантажовідправниками і формування каскадних маршрутів, або розширення власних під`їзних колій, розвиток інфраструктури.

Про планування, локомотиви й вагони

Разом із тим, Укрзалізниця потребує чіткого планування перевезень усіма учасниками процесу. Адже у більшості елеваторів, з року в рік обсяги роботи коливаються в значних межах. За нашим аналізом, відхилення сягають 500–700 вагонів на рік. Досить важко планувати роботу в таких умовах, тим паче за щорічного росту об’ємів експорту збіжжя. Очікуємо на порозуміння з боку клієнтів в цьому питанні. Адже його вирішення дозволить і краще планувати капітальні вкладення в розвиток інфраструктури, і якісніше залучати тягу.

Щодо рухомого складу. Кількість вагонів-зерновозів в Україні минулого року зросла на 11%, за рахунок приросту приватного парку. Нинішнього року ця тенденція триває. Проте, ми розуміємо, що є питання з локомотивами. Наразі у нас на 1 локомотив припадає 74 вагони, тоді як у розвинутих країнах – 55. За рахунок ремонтів з минулого року вдалося добитися позитивного сальдо локомотивів – додати 48 одиниць до парку. На цей рік намічена закупка 30 тепловозів. Суттєво збільшено плани капітальних ремонтів. Отже, робота триває.

Наприкінці хочу зауважити, що перелічені мною 4 основні пункти – єдиний шлях до забезпечення спільних з клієнтами інтересів. До якісного та достатнього за обсягами перевезення урожаю, який є джерелом доходів усіх учасників логістичного процесу.