Як працівники Укрзалізниці змінили спосіб життя в умовах карантину

30 березня 2020, 17:15
Покупайте билеты на сайте Мы официальные партнеры Укрзализныци!
Ілона Мироненко, «Магістраль». Фото Сержа ГОНЧАРОВА та Сергія ДРУЧЕНКА

Не вітатися за руку, частіше мити руки, не торкатися обличчя, уникати натовпу. Ці рекомендації вже закарбувались у пам’яті. Та чи всі їх дотримуються? Чи сприймають залізничники загрозу інфікуватися СOVID-19 серйозно? Чи змінили вони свій спосіб життя в умовах карантину? Про це кореспондентка «Медіацентру «Магістраль» поцікавилась у працівників галузі.

 

 

Оглядач вагонів по збереженню вагонного парку експлуатаційного вагонного депо Жмеринка регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Артем Висідалко:

«Особисто я серйозно ставлюсь до вірусу та карантину. Взяв відпустку до 1 квітня, щоб вберегти сім’ю від зараження. Миємо руки, користуємось дезінфікуючим засобом. На підприємстві все спокійно, ніхто не захворів. Усі охочі можуть взяти відпустку поза графіком. У місті зачинили всі магазини, крім продовольчих. Дискотеки і розважальні центри не працюють, тому майже всі жмеринчани сидять удома. Виходять лише в магазин за продуктами. Приблизно половина з тих, кого зустрічав на вулиці, носить маски».

 

 

Інженер пункту технічного обслуговування вагонів Чоп виробничого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Ужгород» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця» Іван Петращук:

«Працівникам нашого підприємства роздали марлеві пов’язки, приміщення регулярно миють і дезінфікують, розсилають матеріали для ознайомлення. А от ефективного механізму довезення до роботи поки що немає — більшість добирається самостійно. Я живу недалеко від підприємства, тож ходжу пішки. У місті спокійно, більшість людей сидить удома. Дехто стурбований тим, що повернулося багато заробітчан, які можуть бути потенційно інфікованими. За себе я особливо не хвилююсь, а от принести вірус батькам чи колегам не хочеться, тож придбав багаторазові маски та нітрилові рукавички. Особисті речі дезінфікую спиртовим розчином. Сподіваюся, що СOVID-19 навчить людей часто мити руки і поважати особистий простір».

 

 

Фахівчиня відділу зовнішніх інтеграцій Департаменту корпоративної соціальної відповідальності АТ «Укрзалізниця» Маргарита Литвин (веде телеграм-канал, фейсбук-сторінку і групу у вайбер «Укрзалізниця COVID-19»):

«Я вірю в загрозу коронавірусу. Він небезпечний для тих, кому за 50, а в нас багато таких співробітників. Дуже важливо дотримуватися всіх заходів карантину та самоізолюватися. У мене це поки не виходить: раз на тиждень доводиться їздити в офіс. У мене є маска, рукавички й окуляри. Обробляю руки антисептиком. 24/7 я перебуваю на зв’язку, все публікую і виконую завдання керівництва. На жаль, не всі колеги готові йти на поступки і нам доводиться приїжджати, аби отримати підпис керівництва. Наприклад, табелі не приймають в електронному вигляді. У нас також виникли проблеми із налаштуванням доступу до Lotus notes, які й досі не вирішені. Я бачу низку проблем на місцях. Деякі ініціативи або рішення не доходять до окремих підприємств. Про це свідчить зворотний зв’язок читачів нашого телеграм-каналу. Так, наприклад, не всі підприємства йдуть на простій. Незважаючи на те, що робота зупинилася, деякі працівники продовжують виходити на робочі місця. Не всі підрозділи ще отримали маски. Ще не всі працівники столиці отримали картки, які дозволяють проїзд у громадському транспорті. Разом з тим добре, що Укрзалізниця запустила гарячу лінію для запитань щодо коронавірусу (0 800 503 111)».

 

 

Лікарка-гастроентерологиня Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров’я» АТ «Укрзалізниця» Людмила Федорченко:

«До дій нашої влади я ставлюся позитивно. Хоча ми всі спочатку обурювались і вважали карантин передчасним. Перший закон епідеміології говорить, що всім потрібно ізолюватися, ні з ким не контактувати, не спілкуватися. Кожен повинен неухильно дотримуватися цих правил. Заходи, які ухвалило керівництво нашої країни, дуже жорсткі, але вкрай необхідні. Ми не знаємо, скільки осіб могло б захворіти, якби не карантин.

Я особисто дотримуюсь усіх рекомендацій. Залишаюся вдома, багато читаю, переглядаю фільми. Роблю те, на що раніше не вистачало часу. Гуляю по 6—7 км щодня. Раджу робити це всім, щоб була гарна екскурсія (рухливість ) легень, аби ворсинки епітелію добре працювали і жодні шкідливі часточки (зокрема й вірусні) не чіплялись і не призводили до запалення. Правильно харчуйтеся. Якщо переїдати, то ті міфічні 10 кг, про які зараз жартують у соціальних мережах, можуть стати цілком реальними.

Наразі планові госпіталізації у нашому гастроентерологічному відділенні відмінені. Всі пацієнти за необхідності можуть звернутися до мене в телефонному режимі. Ми мали достатньо часу, щоб завершити лікування стаціонарних хворих і виписати їх. Хірургам дали трохи більше часу, аби вони долікували всіх прооперованих.

В епідеміології є таке поняття, як «потенційно інфіковані». Так от, всі ми повинні себе такими вважати, проявляти громадянську відповідальність — не ходити на дитячі майданчики, уникати місць великого скупчення людей. Особливо обережними треба бути людям старшого віку — сидіти вдома, а якщо й виходити на вулицю, то лише у ліс чи парк. Дітям та онукам варто подбати про своїх стареньких родичів: забезпечте їх усім необхідним, привезіть медикаменти і продукти. Маску необхідно вдягати лише тим, хто захворів. Якщо ви кашляєте, то надягніть її. У громадських місцях — транспорті, супермаркеті — теж не зайве її вдягнути.

На мою думку, така позапланова «відпустка» лікарів — це привід подумати про те, що зараз відбувається у галузі медицини. Коли ми стикнулися з СOVID-19, то зрозуміли, що епідрозслідування проводити нікому, бо на епідеміологів тривалий час не навчали. СЕС звинуватили в хабарництві. Були хабарі чи ні, а от фахівців-епідеміологів немає.

Я позитивно ставлюся до ініціативи #підвези медика на роботу. У перші дні епідемії, коли відділення ще працювало, вже діяло обмеження на кількість людей у транспорті і я не могла сісти в тролейбус. Сказала, що лікарка. Сподівалася, що мене відразу ж пропустять. Та де там! Мене ледь не побили, мовляв, медицина в нас така-сяка. Я була вражена: «Люди, що ви робите? Хтось із вас, можливо, їде до мене на прийом, а я не можу потрапити на роботу».

Уже потім почалася ініціатива #підвези медика на роботу. Люди таки зрозуміли, що медпрацівники вкрай важливі. Медсестри, санітарки та й чимало лікарів переважно живуть у передмісті, їм потрібно якось доїхати до роботи. Сьогодні медичні працівники в Україні деморалізовані низькою оплатою праці і ставленням людей до них. Відпустка так відпустка. Можливо, уряд подумає про медиків і якось мотивуватиме їх працювати. Я переконана, що цей час нам потрібен для роздумів. Після карантину ми змінимось, і однозначно в кращий бік».

 

Magistral logo

Поширити y соціальній мережі


Читайте також



Чи не хочете поділитися своїми думками з цього приводу?