Ревізор Укрзалізниці про основні проблеми пасажирських перевезень

20 серпня 2019, 11:12
Покупайте билеты на сайте Мы официальные партнеры Укрзализныци!
Спілкувалася Ілона Мироненко, «Магістраль». Фото Сержа Гончарова і з фейсбук-сторінки Олександра Рудоманова

Журналіст видання LB.UA і блогер, за сторінкою якого у Facebook слідкують понад 15 тис. осіб, Олександр Рудоманов півроку працює на посаді менеджера АТ «Укрзалізниця». За цей час він встиг подати велику кількість пропозицій для поліпшення пасажирських перевезень, відчути наклепи і спротив з боку колег. Про те, чого вдалося досягти за цей період, що мотивує і демотивує у роботі, пан Рудоманов розповів кореспондентці «Магістралі».

 

— Олександре, які ваші основні обов’язки?

— Моє завдання — знаходити системні помилки в обслуговуванні пасажирів. Зазвичай будь-яка проблема полягає не в конкретній людині, а в системі. Якщо це змінити, можна налагодити процес. Коли виявляю таку похибку, подаю пропозицію, як її виправити на рівні товариства.

— Залізничники у мережі дорікають вам у відсутності профільної освіти. Як можете це прокоментувати?

— Моя професія не є вузькоспеціальною і не потребує специфічних знань будови колії чи локомотива. Проте я закінчив Київський політехнічний інститут, тож володію базовими знаннями. І якщо в чомусь потрібно докладніше розібратися, ніколи не соромлюся запитувати у більш професійних в технічному плані колег-залізничників.

 Зустрів колегу у відрядженні

— Що вам найбільше заважає у роботі?

— Застаріле законодавство. Наприклад, Постанова Кабінету Міністрів України від 1997 р., яка не дозволяє оголошувати англійською мовою інформацію про поїзди та початок і закінчення митного контролю. Система — непроактивна. Так, у приватній розмові багато залізничників діляться зі мною своїми ідеями. Дивуюся, чому вони не озвучують їх безпосереднім керівникам. «Нам за це влетить», — відповідають. Ще один момент — усіх ревізорів «ведуть». Я можу зробити максимум дві пересадки, щоб мене не впізнали. Третю вже немає сенсу робити. Пригадую дві такі ситуації. Одного разу за мною слідкували по станції і знали детальний таймінг не лише, коли сяду в поїзд, а навіть коли і де купив піцу. Вдруге, доки я розмовляв з начальником потяга, йому разів чотири телефонували і запитували, куди я збираюся їхати далі.

— Колеги-залізничники, які вони?

— Дуже різні. У постах на Facebook я трохи перегинаю палицю. Може скластися хибне враження, що скрізь «зрада», а все тому, що намагаюся публікувати лише смішні випадки з робочого життя. Є як адекватні залізничники, які залюбки ідуть на контакт, так і ті, які погрожують викинути мене з поїзда. Але їх об’єднує одне — вони всі бояться відкрито озвучувати проблеми. Пригадую, як один з провідників розповів, що їм не видають для продажу достатню кількість тієї чи іншої продукції. Запитую, чому ж він не напише рапорт. «Мені перепаде», — відповів залізничник. У таких випадках пишу доповідну, що на такій-то дільниці не видають достатню кількість певного товару, і його починають видавати.

Ще один приклад. На станції Долинська якісь люди постійно несанкціоновано продавали коньяк. Перефразовуючи Майкла Щура, можна сказати: люди бідкаються, а начальник станції та поліція розводять руками. Вирішити проблему мені допоміг досвід роботи у громадському секторі, знання всіх механізмів. Написав запит на публічну інформацію до поліції. Отримав відповідь, що за 2018 р. було три звернення до поліції через несанкціонований продаж алкоголю по станції Долинська. Написав доповідну, аби начальник станції щоразу, дізнавшись про продаж алкоголю, викликав поліцейський патруль по лінії 102. Кількість викликів збільшилась, і поліція була зобов’язана реагувати.

Закінчилося усе тим, що провідники почали надсилати мені фотографії, як поліція ходить і ловить торгашів. Вразило інше. Сиджу, очікую поїзда. Підходять до мене торговці й запитують: «Чому ти на нас поліцію натравлюєш?». І тут одне з двох: або начальник станції злив їм моє фото, або копи. Коли я опублікував світлину з пиріжком для хайпу у Facebook, то мені якийсь залізничник написав: «За це ж може начальнику станції влетіти». То, вибачте, це чия проблема: моя чи начальника станції?

 

 Під час щорічної виставки локомотивів і паровозів у Кошице

 

— Це входить у його обов’язки?

— Начальник станції принаймні може викликати поліцію. Це те саме, що з курінням у поїзді. Відповідно до ст. 213 КУпАП начальники поїздів мають право притягувати до адмінвідповідальності за ст. 109, 110, ч. 1 ст. 120, ч. 1 ст. 133, ч. 1 ст. 134, абзац другий ст. 135, ст. 136. Згідно із ч. 2 ст. 110 КУпАП, куріння у вагонах (у тому числі в тамбурах) приміських поїздів, у невстановлених для куріння місцях у поїздах місцевого і дальнього сполучення, а також у метрополітенах тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’яти до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вони просто не хочуть йти на конфлікт. Те саме з паспортами — їх перевіряють не завжди. Я пропонував це відмінити. На мою думку, те, що не виконується, необхідно відміняти. Та правило є правило. Якщо це рішення не скасували, то пред’являти паспорт потрібно. Є й інша сторона медалі — перекупщики. Якщо паспорт завжди перевірятимуть, то люди остерігатимуться брати квиток на інше ім’я, бо їх не впустять до вагона.

— Які основні системні помилки вдалося виявити?

— Гаряча лінія неефективна у питанні безквиткових пасажирів. На мою думку, через те, що часто є проблеми з виїздом пасажирів у пікові дати, потрібно дозволити у регіональних поїздах продавати квитки без місця. Наприклад, щоп’ятниці у напрямку Шостки у вагонах стоїть багато безквиткових пасажирів. Саме зараз готую пропозицію — додати до 20 місць на вагон (без зазначення місця), які можна буде придбати у касі. Авжеж, хтось з колег може прикриватися застарілою «нормативкою», та якщо захотіти, усе можна змінити. Потім запросто ввести ревізорів, які штрафуватимуть не лише провідників, а й безквиткових пасажирів. Тоді зникне проблема відсутності місць у пікові дні у приміському сполученні.

По станціях проблеми переважно одні й ті ж самі: розетки, яких недостатньо або й взагалі немає, відсутні або недостатня кількість табличок «схід» і «захід» та інших вказівників. Це взагалі складне питання. Таблички ввели ще у 2017 р. і донині вони мали бути розміщені уже на всіх, навіть найменших станціях. Але ж ні. У Черкасах, приміром, провели опитування, і пасажири захотіли повернути «голову» й «хвіст». Станція Бугаз навідріз відмовилася встановлювати таблички «схід» і «захід». Не допомогли й звернення на гарячу лінію знайомих, які там відпочивали.

Ще одна проблема — наявність пандусів. Окрім того, що вони мають бути на всіх станціях, ті, що є, слід перевірити на їхню пристосованість до інвалідних візків.

 

 Олександр Рудоманов з іншими громадськими активістами на дитячій залізниці у Будапешті

Ви на посаді півроку. Що за цей час вдалося зробити?

— На мене вперше написали доповідну Президенту України (сміється). З реалізованих доповідних хочу виділити наступні: прибрали килими із сидячих вагонів, а у подальшому планують забрати килими у більшості поїздів, встановили місця для куріння на всіх станціях залізниці, відремонтували розетки на вокзалах та надали їх у безкоштовне користування подорожуючим. Відтепер у приміських квитках вказуються декомунізовані вулиці в адресі місця реалізації проїзного документа. Замінили (відремонтували) шланги для заправки води по станції Львів. Завдяки співпраці з керівниками контакт-центру і Департаменту з організації внутрішніх та міжнародних пасажирських перевезень АТ «Укрзалізниця». Налагодили Facebook контакт-центр Укрзалізниці, щоправда у тестовому режимі.

— Що плануєте впровадити до кінця року?

— Коли прийшов на Укрзалізницю, був сповнений ентузіазмом. Потім тебе поступово починають ламати законами і постановами 90-х років минулого століття, і ти стаєш реалістом. Аби щось запровадити, потрібне бажання всіх працівників, які від цього залежать. Призупинити ініціативу може навіть найнижча посадова особа, посилаючись на прогалини у законодавстві. І тут ми знову повертаємося до того, що треба змінювати закони. Тож не даватиму ніяких прогнозів. Але обіцяю, буде цікаво.

— Як ви ставитеся до того, що деякі люди вважають нормальним компенсувати низьку зарплатню крадіжками?

— Негативно. Якщо людині щось не подобається, то не можна йти в обхід закону, треба або виправляти системну помилку, або, якщо не маєш можливості її виправити, звільнятися і шукати іншу роботу.

— Прокоментуйте ситуацію з постійними доповідними на вас.

— Я не беру хабарів, знаходжу проблеми і доповідаю вищому керівництву. Якщо раніше можна було на рівні депо замовчати проблему, то зараз — ні. Я не сиджу десь у кабінеті, а їжджу по всій Україні. Це не моя проблема, якщо провідник не перевірив паспорт, а зі слів колег виходить, ніби я у цьому винен. Переважно ці папери пишуть профспілки, які хочуть хайпу. Вони прагнуть зробити з мене ворога. Рано чи пізно я звільнюся чи мене звільнять, і вони святкуватимуть це, як свою перемогу.

— Що можете сказати з приводу смерті начальника поїзда № 243/244, у якій вас звинувачують профспілки? Ви були там?

— Я дійсно був на станції і збирався цим поїздом повертатися до Києва, але обрав інший — більш комфортний. Це мене й врятувало, бо якби таки поїхав, не зміг би довести свою непричетність. Так, я бачив, як провідники взяли безквиткових пасажирів, але перевірки не робив. Наскільки мені відомо, у начальника поїзда відірвався тромб.

— Попри всі нападки ви залишаєтеся на посаді. Що тримає?

— У 20-х числах щомісяця стабільно хочу звільнитися. Це приблизно той час, коли отримую відповіді на всі звернення та ініціативи за місяць, і руки опускаються. Однак нагадую собі, що прийшов сюди для змін. Розумію, що кожен мій день може бути останнім, тож намагаюся використати його якомога ефективніше. Якщо я здамся, то перестану генерувати ідеї і моя робота втратить сенс. Я тут не задля грошей, а щоб покращити сервіс. Щойно зрозумію, що перестав генерувати ідеї, — звільнюся.

 

 

 

Magistral logo

Поширити y соціальній мережі



Чи не хочете поділитися своїми думками з цього приводу?