Голос столичного вокзалу: чує кожен!

Тисячі пасажирів та працівники залізниці чують оголошення про прибуття та відправлення поїздів, а також інші повідомлення завдяки скоординованій роботі диктора вокзалу станції Київ-Пасажирський Олени Неділько. Вже 15 років вона працює «голосом» і «залізничним путівником», детально знає розклад руху на кожен день та про зміни у прямуванні пасажирських поїздів.

— Олено Анатоліївно, розкажіть, будь ласка, як ви стали диктором?

— Чесно кажучи, ніколи не думала, що буду диктором на вокзалі. Закінчила Київський технікум залізничного транс­порту за спеціальністю «Комерційна діяльність». Коли прийшла працювати в інформаційно-­довідкове бюро вокзалу, запропонували посаду диктора. Мені одразу сподобалася робота. Спочатку працювала на приміському, згодом на центральному вокзалі. Освоювала роботу передавальної техніки, вдосконалювала постановку голосу. Нині майже всі оголошення звучать у запису зі спеціальної програми, а до 2001 р. диктор озвучував кожне повідомлення через гучномовний зв’язок. Тому робота з власним голосом мала дуже важливе значення: говорити необхідно було від початку до кінця зміни безперервно, впродовж 12 год.

— Як вчилися промовляти у гучномовець?

— Відвідувала з колегами спеціальні заняття, які проводили кваліфіковані викладачі. У нас у колективі працює вісім осіб: чотири диктори та чотири оператори, які відповідають за набір повідомлень і роботу засобів автоматизації. Разом були на навчаннях у Київській державній телерадіокомпанії. Там я мала змогу попрацювати над постановкою голосу, темпоритмом, виконувала різні вправи, завдяки яким голос стає милозвучним. Спочатку кожне оголошення на вокзалі було для мене випробуванням. Дуже хвилювалася, всі слова записувала на папірці, страшно боялася помилитися, збитися з тексту. З часом звикла, що щось може не вийти, і це почують усі на вокзалі, адаптувалася до нічних змін. Тепер з радістю й легкістю повідомляю пасажирам необхідну інформацію.

— Як змінилася ваша робота з моменту встановлення сучасної техніки із записами оголошень?

— Зараз ми працюємо з комп’ютерною програмою АПІС (апаратно-програмна інформаційна система). Вона містить оголошення у записі, які озвучила наша екс­співробітниця, а нині пенсіонер Любов Миколаївна Міляшевська. На моніторі маю на кожен день розклад руху поїздів із закріпленими звуковими файлами. Оскільки розклад змінюється та різниться щодоби, тепер моє завдання — вносити корективи до графіка, відслідковувати, щоб кожен аудіозапис вчасно прозвучав. За потреби прошу допомоги в оператора. Його основна робота — слідкувати та вносити правки до розкладу руху, що висвічується на електронному табло на вокзалі та у підземних переходах, також він корегує моє меню програми. Водночас маємо комплект загальних оголошень по вокзалу: про пільги на проїзд у залізничному транспорті, про послуги, які надаються на вокзалі станції Київ-­Пасажирський, про дотримання правил безпеки. Така робота вимагає уважності. Треба все пильнувати та по прибуттю поїзда внести відомості до журналу. Наживо повідомляю інформацію, що надходить від чергового по станції: у випадку зміни колії оголошую, куди подається поїзд, якщо підтягується або осаджується вагон, проводяться роботи біля платформ, якщо є необхідність попередити пасажирів про безпечну поведінку.

— Відомо, що на вокзалі є така послуга, як «Оголошення за замовленням». Як приймаєте такі звернення?

— До працівників Центрального та Південного вокзалів часто звертаються пасажири, від яких відстали діти. Передають такі звернення мені по багатоканальному телефону. Повторюю подібні повідомлення багато разів, доки дитя не знайдеться. Буває, люди просять оголосити, що шукають загублені речі. Часом звертається черговий по вокзалу з проханням викликати когось зі співробітників. Трапляється, що викликаємо медиків. Це тоді, коли лікарі перебувають у певному місці на території вокзалу, а в той же час виникла потреба у невідкладній допомозі в іншій локації на вокзалі чи у вагонах поїзда, що прибуває. Тоді кажу: «Прохання до медичної служби підійти туди-­то». Буває, що пасажири подають кумедні оголошення. Якось звернувся чоловік: «Побажайте моїй тещі щасливої дороги». Або просто в коханні хочуть зізнатися, щоб почув увесь вокзал. Звичайно, ми таких оголошень не робимо. Наше завдання — регулювати безпечний та комфортний рух пасажирів до вагонів та територією вокзалу.