У 2018 році Укрзалізниця капітально відремонтує 20 тис. вантажних вагонів

Уже не перший рік в Україні відчувається дефіцит вантажних вагонів. Аби розв’язати цю проблему, компанія реалізує широкомасштабну програму відновлення рухомого складу, що передбачає будівництво нових вагонів, а також проведення деповського і капітального ремонту наявних.

Кореспондент газети «Магістраль» побував у ремонтному депо Козятин регіональної філії «Південно-Західна залізниця», що в поточному році отримало атестат на право капітального ремонту вантажних вагонів усіх типів. Про те, як підприємство працює над удосконаленням технології відновлення рухомого складу, розповів його начальник Сергій Василяка.

— Ваше депо як окремий підрозділ було створено у 2013 р., коли місцеве вагонне депо було розділено на експлуатаційне та ремонтне. Які основні проблеми довелося розв’язувати?

— Одним із головних завдань підприємства стало покращення фінансово-економічних показників. Адже технологічний процес на той момент застарів, ресурси використовувались неефективно, через що собівартість ремонту була занадто високою. Тож, аби зробити депо конкурентоспроможним, довелося суттєво знизити витрати. Головним резервом у цьому аспекті стало раціональне використання енергоресурсів. І в цьому вдалося досягти значного прогресу. Зокрема, підприємство за останні роки відмовилося від споживання природного газу. У 2014 р., коли почався конфлікт із Росією, стало зрозуміло, що газ може бути відключено в будь-який момент. До того ж вартість його стала зростати. А депо тоді отримувало теплоносій від котельні, що працює на газі. Тож опалення приміщень і підігрівання води у душових обходилося нашому депо у 300 тис. грн щомісяця у зимовий період та у 80 тис. грн влітку. Аби вирішити питання, ми власними силами виготовили два піролізні казани, що працюють на твердому паливі. Причім паливо майже нічого не коштує: використовуємо деревину, що заготовлюється під час санітарних рубок у лісосмугах вздовж залізничних колій. А гарячу воду в депо тепер забезпечують за допомогою електронагрівачів. Таким чином, за один рік нам вдалося не лише відмовитися від природного газу, а й зекономити значні кошти, що раніше витрачалися на теплопостачання та підвищували собівартість ремонту.

— Чи вдалося досягти успіхів у економії інших видів енергії?

— Ми також здійснили низку заходів, спрямованих на економію електроенергії. Найочевидніший із них — заміна джерел світла. Раніше для освітлення дільниці з ремонту вагонів використовувалися прожектори, де стояли лампи розжарювання потужністю 500 Вт. Тепер їх замінено світлодіодними, що забезпечують той самий рівень освітленості при витрачанні лише 50 Вт.

Також знижується споживання енергії під час виробничих процесів. Раніше при ремонті вагонів у багатьох технологічних операціях використовували пневматичні інструменти. Це вимагало постійної роботи компресора, потужність двигуна якого становить 75 кВт. Через значні витрати енергії від цієї технології було вирішено відмовитися. Майже всюди ми перейшли на використання ефективного електричного інструменту. А там, де потрібне стиснене повітря, нині застосовуються побутові компресори невеликої потужності.

Відповідно на підприємстві споживання електроенергії скоротилося приблизно вдвічі. Якщо раніше ми в літній період споживали понад 40 тис. кВт•год на місяць, то тепер — приблизно 20 тис. кВт•год. У зимовий період економія ще більша.

— Ознайомлюючись із виробничим процесом у депо, я звернув увагу на велику кількість допоміжних механізмів. Наскільки вони полегшують і прискорюють роботи?

— Ще коли ремонтний підрозділ був частиною вагонного депо Козятин, робота в ньому не користувалася великою пошаною. Це було пов’язано з тим, що при ремонті вагонів було багато важкої фізичної праці.

Тож вирішили максимально автоматизувати найтрудомісткіші роботи. Завдяки нашим інженерам і робітникам з’явилася ціла серія відповідних пристроїв.

Ідеї деяких були оригінальні. Інші запозичили у колег, які вирішували аналогічні завдання. Наприклад, конструкцію установки для правки кузова піввагонів я запозичив у вагонному депо ім. Тараса Шевченка. Дещо її вдосконаливши, наші інженери створили машину, що легко та швидко виконує складні операції.

Раніше, наприклад, аби виправити стійку вагона, її треба було вирізати, вирівняти на пресі та приварити на місце. Замість кількох годин важкої праці за допомогою нашої машини робота виконується за лічені хвилини без розбирання кузова.

Надзвичайно трудомісткою операцією було також зняття п’ятника вагона. Аби демонтувати деталь, двоє робітників мали вибити її молотами (це тривало від 0,5 до 2 год). Зараз, завдяки створеній у депо машині, п’ятник знімається за кілька хвилин без застосування молотів. У депо виготовлено і машину, що допомагає встановити відремонтовану деталь на місце також без надмірних фізичних зусиль робітників. Поступово ми створили цілий парк машин, які виконують найважчі операції. Це, по-перше, значно підвищує продуктивність праці та фінансові показники. А по-друге, сприяє підвищенню престижності роботи ремонтника.

— Якого ефекту вдалося досягти завдяки таким заходам?

— На початку своєї роботи, у 2013 р., підприємство ремонтувало за місяць 68 вагонів. При цьому собівартість капітального оновлення однієї одиниці становила 42,5 тис. грн. На підприємстві працював 201 співробітник, а середня зарплата була 3701 грн. У 2017 р. виробничі потужності депо зросли до понад 100 вагонів на місяць, а собівартість зменшилася до 33,9 тис. грн. При цьому штат скоротився до 169 працівників, а середня зарплата зросла до 7800 грн. Така тенденція зберігається і в поточному році. Нині робітники депо заробляють у середньому вже приблизно 8800 грн. Продуктивність праці стимулює форма оплати, за якої заробіток напряму залежить від виконаної роботи. Тому деповчани намагаються працювати максимально ефективно.

Завдяки постійному зростанню заробітної плати на підприємстві дуже низька плинність кадрів.А якщо хтось все ж таки звільниться, то не доводиться довго шукати заміну: жителі Козятина й навколишніх сіл охоче йдуть до нас на роботу.

 

Директор Департаменту вагонного господарства ПАТ «Укрзалізниця» Олег Мотін:

«Основна причина суттєвого дефіциту вантажних вагонів полягає в тому, що на окупованих територіях лишилася велика частина рухомого складу: приблизно 29 тис. вагонів. Зокрема, 21 тис. одиниць власності ПАТ «Укрзалізниця» (із загальної кількості 104 тис. вагонів).

У нинішньому році Укрзалізниця поставила перед собою амбітне завдання: побудувати 3700 одиниць рухомого складу на власних вагоноремонтних заводах. Із них 2 тис. вагонів і 100 фітингових платформ буде виготовлено на Панютинському, 1 тис. вагонів — на Дарницькому, а 600 — на Стрийському.

Аби розвантажити потужності цих підприємств, вживаються заходи щодо організації капітального ремонту вагонів в умовах депо. Нині триває робота з атестації відповідних структурних підрозділів. Перевіряється наявність у них необхідного обладнання, інструменту, розроблених технологічних процесів.

Сьогодні таке право надано 27 вагоноремонтним депо, з яких майже половина може виконувати капітальне оновлення.

У поточному році в таких структурних підрозділах буде здійснено капремонт майже 20 тис. вантажних вагонів. План на наступний рік — 30 тис. Це доволі високі показники, враховуючи те, що робочий парк вагонів власності Укрзалізниці нині становить приблизно 65,5 тис. одиниць.

Ще одним важливим шляхом зниження дефіциту одиниць рухомого складу є підвищення ефективності використання наявного парку — зменшення порожнього пробігу, прискорення обороту. Також варто звертати увагу на час, протягом якого вагони навантажуються та розвантажуються. Для його скорочення потрібно слідкувати за тим, аби певним вантажовідправникам і вантажоотримувачам не подавалося одночасно більше вагонів, ніж вони можуть опрацювати.

Здійснення таких заходів, а також будівництво й ремонт рухомого складу, дасть змогу значно підвищити транспортний потенціал Укрзалізниці».