Ветеран-залізничник у своє 100-річчя розповів про воєнну фортуну

08 травня 2020, 10:57
Покупайте билеты на сайте Мы официальные партнеры Укрзализныци!
Роберт Василь, «Магістраль». Фото Сергія Друченка

Восьмого травня світ відзначає 75-ті роковини закінчення Другої світової війни. У цей день людство традиційно вшановує ветеранів, які зі зброєю в руках зуміли зупинити німецьких нацистів. Вітають ветеранів і залізничники. Таких людей залишилося зовсім небагато, і тим важливіше для нащадків встигнути висловити захисникам слова вдячності за їхній подвиг. Серед них і колишній співробітник Дарницького вагоноремонтного заводу Георгій Борщов, який, будучи льотчиком, з боями пройшов усю війну.

Цьогоріч у Георгія Георгійовича також ювілей: 5 травня йому виповнилося 100 років. Попри вельми поважний вік, ветеран почувається добре та зберігає ясність розуму. Разом із дружиною, Валентиною Федорівною, він охоче вітав гостей і навіть перехилив чарчину на честь свята.

 

В. о. головного інженера Дарницького вагоноремонтного заводу Олександр Дмитренко переказав ветеранові вітання від керівництва і трудового колективу та вручив подарунки

 

Із рятувальників у льотчики

Народився Георгій Борщов 5 травня 1920 р. на Полтавщині. Після закінчення школи пішов на курси водолазів-рятувальників. Проте пізніше вирішив присвятити себе авіації та вступив до льотної школи.

Знання, набуті у військовому закладі, знадобились юнаку раніше, ніж можна було передбачити. Уже влітку 1939 р. йому довелося брати участь у війні з Японією. Цей конфлікт розгортався на кордоні між Монголією та державою Маньчжоу-Го, що була сателітом Країни Вранішнього Сонця. У радянській історіографії він отримав назву Битва на Халхин-Голі.

Після кількох місяців запеклих боїв радянські війська під командуванням тоді ще мало кому відомого генерала Георгія Жукова завдали японській армії нищівної поразки. Згодом було укладене перемир’я, яке тривало до кінця війни, допоки СРСР у серпні 1945 р. знову не розпочав бойові дії проти Японії.

 

Підтримка з повітря

Перепочинок для юнака тривав недовго. Вже у червні 1941-го Червоній армії довелося стримувати навалу німецьких нацистів, що вдерлися на територію Радянського Союзу. Льотчику бомбардувальної авіації Георгію Борщову випало разом із військами відступати аж до Волги. У 1942 р. брав участь у Сталінградській битві, що стала поворотним моментом у війні.

Після цього авіаційний полк, в якому служив ветеран, був задіяний у багатьох наступальних операціях. Його бойовий шлях пролягав через рідну Україну. Георгій Георгійович з повітря підтримував війська, що звільняли Харків. Пізніше брав участь у визволенні Києва та інших українських міст.

Щасливе подружжя 

 

Підступна фортуна

Після звільнення території Радянського Союзу Червона армія вступила до східноєвропейських країн. І тут Георгія Борщова зрадила воєнна фортуна. У грудні 1944 р. під час одного з бойових вильотів поблизу угорського міста Мішкольц його літак збили вороги. Пілоту Георгію Борщову разом із радистом вдалося врятуватися. Проте пересуватися він не зміг, оскільки отримав важке поранення в стегно.

Літак упав на території, яку ще контролювали німецькі та угорські війська. Тож дістатися до своїх члени екіпажу не мали могли, а опинитися в полоні ворога — не хотіли. Тим часом неподалік з’явилася група військових. Хлопці приготували стрілецьку зброю, маючи намір захищатись і зрештою вкоротити собі віку. Проте, коли солдати підійшли ближче, стало чути, що вони розмовляють російською. До нашого героя повернулася воєнна фортуна: на них випадково натрапила розвідувальна група радянських військ.

День Перемоги Георгій Борщов зустрів у госпіталі, де лікувався від отриманих поранень. А після закінчення війни ще кілька років продовжував службу в армії. Його частина дислокувалася в Станіславі (нині — Івано-Франківськ).

 

Упродовж свого славного бойового шляху Георгій Борщов отримав багато нагород, серед яких ордени Богдана Хмельницького, Бойового Червоного Прапора та Червоної Зірки.

 

Не міг не згадати Георгій Георгійович і найближчих родичів, які захищали Батьківщину разом із ним, — батька та двох братів. Один із братів, який служив у танкових військах, загинув напередодні Перемоги, під час взяття Берліну. Згорів у своїй бойовій машині. Іншим пощастило більше: батько і брат повернулися з війни живими.

 

Незламність фронтовика на захисті заводчан

Демобілізувавшися з армії, полковник Борщов влаштувався працювати на Дарницький вагоноремонтний завод. Спершу був майстром на виробництві, а згодом перейшов на посаду інженера з охорони праці. На підприємстві, де трудилися тисячі людей і використовувалася величезна кількість важкої техніки, працювати було дуже непросто. Проте колишні колеги кажуть, що Георгій Георгійович робив це з наполегливістю і незламністю досвідченого фронтовика.

Попри складнощі соціалістичної економіки, завжди дбав про те, щоб робітники були забезпечені всіма засобами, які дають змогу захистити людей від травм і нещасних випадків на виробництві. Закінчив свою трудову кар’єру ветеран начальником відділу технічного контролю.

Колишні колеги згадують Георгія Борщова як чесну людину. Він не сприймав брехню і фальш, дбав про простих працівників та завжди був суворий до порушників і нероб. Багато хто з трудівників заводу вважає Георгія Георгійовича своїм наставником та другом.

 

Привітати ювіляра прийшли в. о. головного інженера Дарницького вагоноремонтного заводу Олександр Дмитренко, начальниця відділу охорони праці підприємства Наталія Литвяк та голова «Незалежної профспілки «Дарницький вагоноремонтник» Ольга Ємець. Завітали також голова державної адміністрації Дніпровського району столиці Петро Онофрійчук, священник місцевої парафії, сімейний лікар ветерана, друзі та сусіди

 

Привітання від колег 

 

Директор філії «Дарницький вагоноремонтний завод» АТ «Укрзалізниця» Євген Кузнецов:

«На нашому заводі є традиція вітати ветеранів з Днем Перемоги. Ми завжди запрошуємо їх на підприємство, влаштовуємо урочисті заходи. Молоді співробітники і представники профспілок вручають ветеранам квіти та цінні подарунки. Я вважаю, що такі заходи необхідні не лише ветеранам, а й молоді, яка завдяки цьому отримує уроки патріотичного виховання.

Дуже шкода, що нинішнього року через карантин ми позбавлені можливості запросити ветеранів, зокрема і Георгія Георгійовича Борщова, на підприємство. Проте все одно постаралися показати, як цінуємо їхній подвиг заради нашого мирного життя.

А Георгія Борщова від імені всього нашого колективу я вітаю зі 100-річчям. Бажаю міцного здоров’я, родинного затишку та довгих років життя».

 

Начальник ковальського цеху філії «Дарницький вагоноремонтний завод» АТ «Укрзалізниця» Сергій Ладчук:

«Коли я молодим хлопцем прийшов на ДВРЗ, Георгій Борщов був інженером з охорони праці. Обсяг роботи у нього був колосальний: на заводі тоді працювали понад 2 тис. осіб. Трудились у три зміни, ремонтували сотні вагонів. Забезпечити належні умови праці в тій ситуації було дуже непросто. Проте Георгій Георгійович справлявся. Хоч і невисокого зросту, та користувався величезним авторитетом і завжди добивався виконання поставлених завдань.

Усіх робітників заводу забезпечували необхідними засобами захисту. Звісно, тоді ці вироби ще не були такі зручні, як зараз, але докладали всіх зусиль для підтримання їх у робочому стані.

А якщо нещасні випадки все-таки траплялися, Георгій Георгійович завжди надавав першу медичну допомогу постраждалим і оформляв необхідні документи. Досвідчені робітники досі з вдячністю згадують цього чоловіка, який по-справжньому піклувався про колектив вагоноремонтників».

 

 

Magistral logo

Поширити y соціальній мережі


Читайте також



Чи не хочете поділитися своїми думками з цього приводу?