Як електричкою дістатися до Святого Валентина

Кажуть, що той, хто доторкнеться саркофага з мощами Святого Валентина, переживе велику любов і матиме щасливу сім’ю. І хоча це свято прийшло до нас із-за кордону, біометричний паспорт не знадобиться, щоб помолитись до святого. Його мощі ось уже 239 років зберігаються у містечку Самбір, що на Львівщині.

Дорога до Валентина

Найзручніший шлях до храму, в якому зберігаються мощі Святого Валентина, буде з пересадкою у Львові. Тож усім, хто планував провести романтичний вікенд у старовинному місті Лева, буде зручно заїхати й у мальовничий Самбір, що розташований на відстані усього 72 км від обласного центру. Тим паче, що залізничне сполучення доволі добре: щодня кілька електричок вирушають у цьому напрямку з приміського вокзалу.

Якщо ж ви замилуватись архітектурою чи засмакувались кавою і спізнились на приміський електропоїзд, то до ваших послуг маршрутки, які щопівгодини вирушають із автостанції, що поруч із головним залізничним вокзалом станції Львів.

Для тих же, хто планує подорожувати власним авто, дорога займе півтори-дві години. Обирати для маршруту слід трасу М13.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Самборі розташована на вул. Церковній, 5, це неподалік від місцевої Ратуші та Органного залу. Від них до храму можна дійти пішки.

Хто він — цей святий?

Згідно із переказами, Валентин був священиком у Римській імперії. У 260—270-х рр. після Різдва Христового римський імператор Клавдій ввів заборону на одруження його легіонерів. Вважалося, що одружений воїн уже не може бути таким же ж боєздатним та відданим імператору, як неодружений, тому що у нього уже в голові сім’я і кохана, а не жага слави та здобуття прихильності кесаря.

Наперекір імператорській волі Валентин таємно почав вінчати легіонерів. Довідавшись про порушення наказу, імператор Клавдій наказав посадити священика у в’язницю та стратити. Похований він був у Римі.

239 років тому

УСамборі ж у храмі Різдва Пресвятої Богородиці мощі святого зберігаються від 13 травня 1779 р. Про це записано в книзі «Княжий город Самбір». Автентичність мощів (фрагмента черепа та кількох кісток) підтверджує документ Папи Римського від 1759 р.

Зазвичай саркофаг з мощами Святого Валентина перебуває на бічному престолі церкви. Але один раз на рік, увечері 13 лютого, саркофаг переносять на центральний тетрапод для почитання. Через скляну труну видно череп, декілька кісток та капсулу з рідиною (очевидно, мощі мироточили і миро зібрали в капсулу).

До мощей святого приходять вклонитись не лише молоді люди, які мріють про палке й вічне кохання, але і старші люди, що мають негаразди в сім’ї, де немає злагоди і взаєморозуміння. Окрім того, вважається, що Святий Валентин є заступником хворих на епілепсію, так звану «чорну хворобу».

Тож 14 лютого чудова нагода просити допомоги у Святого Валентина. Хто знає, а раптом він допоможе у справах сердечних? Тим паче, що зараз ходить багато переказів про чудодійну силу мощей зцілювати «розбиті серця».

Перші валентинки

Вони з’явились у Франції в ХV ст. Їх відсилав своїй дружині молодий герцог Орлеанський, ув’язнений в лондонському Тауері. Збереглося до 60 його невеличких віршиків.

Кромвель, прийшовши до влади, скасував свято Валентина як аморальне. Заборона тривала до 1660 р.

У ХVІІІ ст. англійці вже за повною програмою обмінювались саморобними валентинками, а у ХІХ ст. їх стали друкувати і продавати як в Англії, так і в Америці.