Залізничні пожежники розповіли, як допомагали військовим гасити склади біля Ічні

Про боротьбу залізничників із вогняною стихією на небезпечному об’єкті, зокрема на військових складах поблизу Ічні, нам розповів начальник пожежного поїзда виробничого підрозділу «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Укрзалізниці Юрій Кулага.

— Коли залізничних пожежників залучили до участі в гасінні військових складів?

— Майже відразу після початку пожежі. 9 жовтня о 3.50 ми отримали наказ поїзного диспетчера рухатися в напрямку Прилук на ліквідацію пожежі. Тобто фактично минуло 20 хв від початку інциденту. Але ми не відразу приступили до гасіння, бо не змогли потрапити на територію. На палаючих складах вибухали боєприпаси, і перебувати там було вкрай небезпечно. Тому в перші дні ми разом з усіма підрозділами ДСНС були у резерві, а на місці події працювала лише спеціалізована військова бронетехніка й авіація. Нас залучили до роботи тільки 13 жовтня, коли частота і сила вибухів помітно знизилися.

— Що собою представляють військові склади?

— Усі склади займають площу майже 800 га. На цій території розташовані приміщення для військових і численні складські будівлі, де зберігаються боєприпаси. Правда, на той момент, коли ми приступили до роботи, від них уже майже нічого не лишилося.

— Яке завдання стояло перед залізничними пожежниками?

— Гасіння складів, що на відстані 150—200 м від колій. За ті дні, які минули з початку пожежі, всі надземні споруди були зруйновані вщент. Військові за допомогою спецтехніки нагорнули навколо складів вали з ґрунту. Здавалося, ніби перед тобою величезні казани, на дні яких продовжує горіти вогонь. Власне його нам і потрібно було загасити.

Тут зберігалася велика кількість набоїв для стрілецької зброї. Вони лежали товстим шаром, тому швидко їх погасити було неможливо. За допомогою наших помп команда поїзда заливала у зруйнований склад воду. Набої були настільки розжарені, що коли на них потрапляла вода, то від перепаду температури деякі починали стріляти. Треба було бути дуже обережними. Військові видали нам засоби захисту — куленепробивні жилети й шоломи. Та й близько підходити до краю насипу нам теж не дозволили. Ми підводили пожежний рукав і подавали воду, а на вал уже піднімалися професійні військові.

Коли в котловані утворювалося болото, де вже нічого не горіло, інженерний танк проходив і ковшем згрібав верхній шар

Дивитися на це було страшно, бо під цим шаром боєприпаси продовжували горіти і вибухати. Виглядало це так, ніби танк їде по розжареній вулканічній лаві. Коли машина знімала верхній шар, ми знову заливали палаюче дно водою. І так по черзі працювали, аж доки не дісталися до найнижчих шарів боєприпасів, які ще горіли.

— Скільки об’єктів ви таким чином загасили?

— За весь час вдалося побороти вогонь на трьох. Могли б, звичайно, зробити і більше. Проте наша сфера діяльності обмежувалася тими дільницями, на яких існують під’їзні колії. Тож до багатьох об’єктів пожежний поїзд не міг дістатися.

— Чи багато було спецтехніки?

— Так, було задіяно три пожежні літаки, декілька вертольотів. Працювала понад сотня пожежних машин. Втім, можливості пожежного поїзда значно більші, ніж іншої техніки, і нам не потрібна була допомога.

Палаючий військовий склад нагадував вулкан

— Скільки часу ви працювали на гасінні пожежі?

— З 13 до 24 жовтня, коли ліквідували пожежу на всіх складах, до яких могли дотягнутися наші рукави. На цей момент вибухи припинилися. Військові спеціалісти за допомогою тепловізорів перевіряли територію, шукаючи останні осередки пожежі. До речі, ми підрахували, що за цей час нашими помпами перекачали 1560 т води.

— А де брали воду?

— Спочатку для забору води їздили в Ічню. Проте незабаром можливості тамтешніх свердловин вичерпалися. Тож мусили їздити вже до Прилук. Там завдяки зусиллям служб ДСНС вода постачалася в достатній кількості. Перед від’їздом ми заправили пожежні водосховища місцевої військової частини.

— Ви бачили в Ічні якісь руйнування?

— Мали змогу спостерігати лише місцевість уздовж залізничних колій. Там особливих руйнувань не було. Бачили, що десь у дворі стирчить ракета від «Граду». У деяких будинках, розташованих ближче до складів, були вибиті шибки. Але зруйнованих хат чи пробитих дахів не помітили.

Команда пожежного поїзда завжди готова виїхати на завдання

— Чи багато роботи у вашого пожежного поїзда?

— Буває по-різному. Нинішній рік, наприклад, був досить напруженим. Зокрема, влітку сталося чимало пригод. Складний був випадок, коли в одному з вантажних поїздів загорілися на ходу вагони з лісом. Чергова по переїзду помітила, що один з вагонів поїзда димить. Терміново викликали нас. Треба зазначити, що загасити величезні колоди було дуже непросто. Довелося працювати протягом 12 год.

Коментар 

Начальник відділу з організації пожежного нагляду та пожежогасіння Головного управління воєнізованої охорони Укрзалізниці Сергій Шевченко:

«В Укрзалізниці є 51 пожежний поїзд. За 9 місяців нинішнього року вони здійснили 30 виїздів на гасіння пожеж та ліквідацію аварійних ситуацій. З них шість — на допомогу пожежно-рятувальним підрозділам ДСНС. Також поїзди понад 200 разів виїжджали на навчання та для виконання господарських функцій. Завдяки відомчим пожежникам врятовано матеріальні цінності на 25 млн 697 тис. грн».