26 вересня 2019, 11:13
Як і чому фінансистка стала провідницею

Як і чому фінансистка стала провідницею

Покупайте билеты на сайте Мы официальные партнеры Укрзализныци!
Анна, провідниця

Вітаю. Мене звати Аня. Я — провідник пасажирського вагона. Останнім часом дуже багато інформації про мою професію в соцмережах, і не завжди позитивної. Втім, варто робити поправку на людський фактор та кут зору оповідача. Я хочу розповісти вам про свій.

Без сумніву, робота провідника на перший погляд нелегка, але насправді дуже цікава! Ви просто уявіть собі: сьогодні ти прокинувся вдома, а вже наступного ранку перебуваєш за сотні кілометрів від нього. Знайомишся з новими містами України або навіть новою країною.

Звісно, до того моменту «задоволення» треба пройти багато, адже основними обов’язками провідника є саме обслуговування пасажирів й забезпечення безпеки руху (це якщо коротко про головне). Втім, ця маленька жертва варта цікавих зустрічей з новими людьми — пасажирами, кожен з яких принесе з собою щось цікаве, раніше незвідане! Саме на цю хвилю я налаштовуюсь перед роботою. Відтак бачу задоволені посмішки подорожніх, які цінують мою роботу.

Звісно, для цього потрібно любити свою роботу. Свого часу моя любов до поїздів почалася з сімейних подорожей із батьками. По секрету скажу, що мріяла про форму, бо коли бачиш людей у формі, неважливо, жінка це чи чоловік, розумієш що це сильна, надійна, відповідальна особа ! Доросла людина розуміє, що ці риси притаманні не кожному. Тепер уже зі свого досвіду скажу, що, працюючи провідником, їх можна в собі розвивати.

Втім, коли настав час визначатись, яку професію обрати, довелося відмовитися від своєї мрії подорожувати й навчатися на престижний фах. Підливало масла у вогонь моє оточення, мовляв, доведеться фізично тяжко працювати, що робота провідника не зовсім престижна та не буде жодних перспектив. Тож я на певний час «заховала» в собі любов до спілкування з людьми, вміння проявляти емпатію до них та допомагати.

Коли отримала спеціальність фінансиста, попрацювавши деякий час у банку, зрозуміла, що не отримую задоволення від роботи. Мені весь час чогось бракувало. Наразі розумію, що хотілося руху, якихось пригод, не вистачало моментів, коли виходиш із зони комфорту, і, можливо, навіть особистої значущості. Повірте, все це можна відчути, будучи провідником.

Зібравшись із думками, порадившись із близькими та отримавши підтримку, я здобула професію провідника. Згодом, працевлаштувавшись на омріяну посаду, жодного разу про це не пошкодувала!

Згадую свій перший робочий день… Чесно кажучи, все було не так, як собі уявляла. Втім, добре відчула той самий момент, якого не вистачало, — вихід із своєї зони комфорту. Мусила адаптуватися до нового місця й нового колективу. Але як тільки я  познайомилася з колегами, відчула себе «господинею»  вагона, все пішло за омріяним сценарієм.

І от ще рік тому я була затьмарена страхом, але взявшися до роботи, завдяки сміливості й бажанню працювати, всі побоювання були розвіяні. Щодня я все більше закохуюсь у свою роботу.

Багато історій трапляються в дорозі, і хороших, і поганих. Іноді розділяєш моменти радості з пасажирами, а іноді стає образливо від людської байдужості. Бувають і курйози. Так, наприклад, зовсім недавно один пасажир був, певно, дуже сонним. Виходячи на декілька станцій раніше, він випадково переплутав взуття та пішов у жіночому. Боса пасажирка, шокована, прийшла до мене із запитанням, що їй тепер робити. Єдиним виходом було запропонувати своє взуття. Безмежно вдячна, Наталія попрямувала у справах. Повертаючись у зворотньому напрямку нашим потягом, пані Наталія повернула мої босоніжки та презентувала банку смачнючого малинового варення. Це я веду до того, що найголовнішим у нашій професії має бути бажання зрозуміти й допомогти!

Подібних ситуацій безліч, з радістю готова ділитися ними з вами) Приємних вам подорожей!

 

Magistral logo

Поширити y соціальній мережі



Чи не хочете поділитися своїми думками з цього приводу?